Йосип Бартош став першим в Україні орендарем замку - ще 2001 року він офіційно зробив те, що в усьому світі вважається одним із кращих варіантів для збереження об"єктів архітектурної спадщини.
У них таки суголосний пульс: у цього художника і у цього замку. І нехай Йосип не говорить про своє серце, очевидно, що воно забилося швидше, коли вони зустрілися. Власне, інакше і не могло бути: він потрапив сюди під час першого побачення з майбутньою дружиною Тетяною. Відтоді "Сент-Міклош" для нього назавжди пов"язаний з любов"ю... Саме це почуття стало ключем до палацу - сховку таємниць і романтики, що набуває нового життя знову ж таки під знаком любові...
Замок Кохання - ось на що вирішив перетворити закарпатський митець на ще донедавна мало відомий палац "Сеит-Міклош", що у Чинадієві, поблизу Мукачева. Йосип Бартош став першим в Україні орендарем замку - ще у 2001 році він офіційно зробив те, що в усій Європі вважається одним із кращих варіантів для збереження об"єктів архітектурної спадщини. Лише стіни, які, без вікон і дверей, більше скидалися на руїни, купа каміння і практично зруйнований дах, - над оцим Йосип Бартош узяв опіку, трохи згодом переоформивши угоду згідно з оновленим законодавством. Вийшло - узяв собі ще й нову долю. Ну, й велику романтичну історію на додачу, щоправда, тоді Йосипові дістався лише один папірець, що розповідав про минувшину замку... Нині у фортеці, чия історія почалася у 15 столітті, вже діє мистецький центр. Та плани - ще більші. "Сент-Міклош" - це правдивий Замок Кохання, стверджує митець... Іншої долі не передбачає найяскравіша сторінка історії палацу - місця зустрічі графині Ілони Зріні й ватажка куруців Імре Текелі. Йосип і собі з особливим натхненням працював над образом Ілони Зріні, яку називає музою цього місця. "Одна справа, коли ти просто читаєш про історію, а зовсім інше діло -усвідомлювати, що оце все відбувалося отут, у цих стінах...", - ділиться зачудуванням Йосип і розповідає: про Ілону Зріні тоді писали, що шкіра її обличчя - як пелюстки троянд... Графиню вважає надзвичайною: легендарна охоронниця мукачівського "Паланку" та матір національного героя Угорщини була ще й красунею і, врешті, просто жінкою, котра не була надто щаслива у першому заміжжі (Йосип каже, що її чоловікові бракувало необхідної на той час войовничості і рішучості) і віддала своє серце лідерові повстанців, молодшому від неї на 13 років.
Портрет сильної і ніжної графині - окраса галереї володарів "Сент-Міклоша". Частина портретів уже готова, деякі - в роботі... Своє місце матиме навіть князь Любомирський: палац, що завжди був місцем не воєн, а відпочинку і любові, збройного нападу зазнав лише одного разу, коли, 1657 року, й був поруйнований військами поляка. Подробиці, знову ж таки, краще почути з вуст Йосипа, котрий крихта за крихтою збирає деталі минувшини палацу, і вже знає і про особливу гармату, і про хід у стінах замку... Сьогодні інформації вже так багато, що у палаці створюється музей володарів... Будуть ще й збірки костюмів і лицарських обладунків та "іменні" кімнати хоча б трьох визначних для палацу родин - Шенборнів, Ракоці і Перені...
А вже відкрито музей кельтської і скіфської культури. Вдалося придбати колекцію скіфських знахідок, тцс й лягла Б основу експозиції, а ще тут авторські скульптури закарпатців Володимира Павлюка і Михайла Колодка. Перший поверх - це вже не просто гарне місце, певно, одне з найкращих у краї для творчих зустрічей, презентацій і навіть концертів, а й середовище з особливою атмосферою. Надзвичайна аура "Сент-Міклоша" - беззаперечна і відчутна кожним гостем, дещо особливе коїться й із відчуттям часу: тут ніби зовсім не йдеться про 2009-й рік... Стіни й стеля оздоблених мистецькими творами залів ("Сент-Міклош" уже декілька років осередок міжнародних пленерів, і твори художників з України і Європи знайшли тут собі місце) пофарбовані у колір підсохлої крові (кажуть, саме таку барву палац мав і ззовні, і всередині у найкращі свої часи, тож з усього виходить, що зараз - пора розквіту палацу). Особливої чарівності додає освітлення учні Тетяни Бартош Олександр Федас, Іван Сливка і Петро Галас виконали вітражі, і нині сонце потрапляє всередину замку вельми романтизованим, а Йосип додає - у кожній з віконниць є певна загадка... Тут постійно тривають перетворення, і в передовсім йдеться про любовну тему.
Йосип Бартош отримав "Сент-Міклош" у жахливому стані, котрий практично дозволяв назвати палац не замком, а руїнами. Найпершим і найбільшим перетворенням було відновлення даху. Сьогодні ж до замку потрапиш через масивні двері, відтворено й меблі за взірцями 17 століття. Замок уже працює як мистецький центр. Та орендар, на якого чекають другий поверх і фасад, називає це тільки початком. На часі - перетворення палацу на небуденний творчий осередок: "У майбутньому я все ж таки бачу його як істинний Замок Кохання. Але я - художник і дивлюся на все не як підприємець, який хоче примусити його працювати, мені хочеться залишити щось недомовлене, загадкове. Аби кожна людина мала свій простір для уяви - як це воно було у середньовіччі, і чим може бути корисним нам нині..."
Свій досвід першого в Україні орендаря замку Йосип Бартош не вважає унікальним - це поширено у Європі. Вкладає у палац власні кошти і радіє змінам. Вважає, що в цього місця - великі перспективи. 1 показує макет, який дає уяву про наміри, про те, яким має стати замок. Задумано й особливий дегустаційний зал (у стилі середньовіччя - з винами Австро-Угорської імперії і ексклюзивним антуражем) і навіть кузню. Також - відтворення лицарських традицій (вже діє клуб, і на часі - виконати й усі атрибути для нього), а ще -мріється про життя замку як осередку фестивалів... Перший із них запланований на початок вересня. Тим часом дослідник історії і душі "Сент-Міклоша" зізнається: відкрито лише дещицю таємниць цього місця. "О, далеко не всі секрети розкрито. Я вже дуже багато знаю про це місце, і людей, з ним пов"язаних. Та здається, я ще тільки почав... Треба відкривати таємниці. Не знаю, чи вистачить на це одного життя... Науковцям роботи непочатий край. Романтикам - іще більше..."" "А яку таємницю палацу я найбільше мрію відкрити? Чого я сюди прийшов!", - зізнається митець. Втім, він уже відшукав тут чимало. "По-перше, я знайшов тут свою дружину. Я отримав новий простір для дослідження - як у мистецтві, так і в історії, і не тільки... Це - нова моя батьківщина, адже народився я у Мукачеві, довгий час жив за кордоном. І - нові люди, нові зустрічі -дивні, чудові, котрих би не сталося в іншому місці..." Йосип і надалі надихається палацом, той за його допомоги набуває нового життя... Ключ до "Сент-Міклоша" - любов. Й із сповненим нею серцем в особливім куточку Закарпаття твориться Замок Кохання.
Цалан Юлія