12  вересня в гуцульському, славетному Закарпатському місті Рахові  відбувся очікуваний любителями гарного етнічного відпочинку ХІ- тий районний фестиваль - ярмарок «Гуцульська бриндзя».
Ще у травні ватаги піднялися з худобою високо в гори. На полонинах доглядали овець та кіз, доїли молоко та виробляли бринзу. Зараз вівчарі повертаються додому. У цей час місто цвіте яскравими барвами вишиванок, кептариків, дзвенить голосами цимбалів, скрипок, сопілок, злітають до небес голоси трембіт, - так вітають сходження із полонини своїх вівчарів рахівчани.
Трохи історії: фестиваль „Гуцульська бринза“ започаткувала територіальна громада села  Кваси . В 2002 році за рішенням районних органів влади та з ініціативи Карпатського агентства регіонального розвитку, а також за сприяння міжнародних фундацій, фестиваль було перенесено. Від тоді він щорічно відбувається в районному центрі, а саме в місті Рахові. 
Основною стравою дегустації  є різні сорти гуцульського сиру -  Сир, бринза, вурда, будз. Здається, що молоко у всіх овець однакове, і варять сири за одними рецептами, а таки смакує бринза в кожного вівчаря в кожному селі інакше. А загалом організатори фестивалю намагаються відродити давню традицію осінніх ярмарків, коли на продаж і на показ виставляли не тільки продукти, але й ткані і плетені з овечої вовни речі.
Сир, бринза, вурда, будз - це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, стуктурою і технологією приготування. Спершу молоко скисає, його проварюють, утворюються згустки сиру, їх виймають руками, зліплюючи в кулі завбільшки з баранячу голову, вивішують, щоб процідився і спресувався. Сир дрібненько перетирають з сіллю і зберігають у дерев”яних кадках вже бринзу, тому справжня гуцульська бринза розсипчаста, а не пружня і волога як у нас в магазинах. Те, що продається в магазинах - це швидше просто гуцульський сир, саме так він і виглядає. Якщо сир прокоптять - це будз. Будз зберігають в колибах на полицях прикривши мішковиною, а шкоринка у нього як у хліба - товста і коричнева. Після того, як з кислого молока вийняли сир, все що залишилося - м`яка сирна маса - це вурда, її теж формують у кульки, але вони вже не такі пружні як сир і легко розвалюються, якщо доторкнутися ложкою. На смак вурда ніжна і просто розчиняється, якщо притиснути язиком до піднебіння.
Окрім бринзи гурмани, також,  можуть скуштувати все різноманіття гуцульської кухні -  банош,  токан, і безліч інших страв що готувались просто неба. Особливої атмосфери святу додають яскраві традиційні вбрання гуцулів і, звичайно, запальні мелодії, що лунали з різних боків.
Цей фестиваль є „ візитною карткою “  Рахівського району і однією з найяскравіших сторінок  культурно-мистецького життя Закарпаття, подією, на яку чекають рік. Фестиваль увібрав кращі здобутки Гуцульщини, демонструє справжні традиції гуцулів - полонинників - їх побут, ремесло, культуру, гостинність, здобутки.

Калинюк Михайло