Автор: Alex S, 04.01.2016 20:14:09

Унікальні свійські тварини Закарпаття

Rest4U Публикации Украина Закарпатская обл. Ужгородский район Ужгород Унікальні свійські тварини Закарпаття

Домашні тварини (загальне визначення) — види тварин, що живуть з людиною та розводяться нею; більшість було приручено доісторичною людиною, деякі ж приручаються тільки в останній час (наприклад: страус). Більшість домашніх тварин належать до хребетних (з комах: бджола, шовкопряд). Кількість видів домашніх тварин у порівнянні з загальною кількістю видів тварин набагато менша. Найважливіші домашні тварини :
• з парнокопитних жвачних: велика рогата худоба, вівця, коза, віл, два види верблюдів, лама, північний олень, як;
• з нежвачних: свиня, слон (майже не розмножується у неволі);
• з однокопитних: кінь, віслюк та похідні від них мул та лошак;
• з хижаків: собака й кішка;
• з гризунів: кріль та його гібрид із зайцем — лепорид;
• з птахів: курка, цесарка, фазан, павич, індик, голуб, гусак, качка, лебідь, останнім часом страус, декілька видів співочих птахів, папуга та ін.;
• з риб: золота рибка, короп, форель.
Більшість домашніх тварин приносять людині користь, даючи ій їжу (м'ясо, молоко, яйця, мед), матеріали для одягу та взуття (шкіру, шерсть, пір'я, шовк), робочу силу для первезення людей і вантажів. Деякі види домашніх тварин під впливом людини дуже змінили свої форми та якості.

СВИНЯ

Свиня Мангалиця

Угорська порода свиней вирощена в Карпато-Балканському басейні.. Мангалиці є різних видів: ластівки, чорна, дика, червоні та білі. Дану породу бажано випасати як овець




Після експансії турків в центральну Європу було знищено майже все поголів’я свиней. Мусульмани не вживали в їжу свинину, а тому було заборонено вирощування саме цього виду тварин. На початку 19 ст почалося відновлення збережених у віддалених регіонах Угорщини та Сербії автентичних порід свиней – різновиду мангалиця. Була під загрозою зникнення.
Порода була виведена зі старих видів угорських свиней Bakonyi і Szalontai при змішанні з породою Sumadija сербського походження і хорватських Šiška і Syrmien.
З цієї породи виробляють всесвітньо відому шинку Серрано.


БУЙВОЛ

Карпатські буйволи
Водяний буйвіл (Bubalus bubalis) — велика тварина родини бикових (Bovidae).

Імпортовані з Індії буйволи гарно адаптувалися до життя в Карпатах. Гарне хутро і неперебірливість у харчування робить карпатського буйвола неповторним у своєму роді. Якщо буйволи пасуться в стаді поміж овець, то вовк не посміє напасти на стадо. Буйволи відзначаються своєю винятковою силою і раніше використовувались місцевим населенням як тяглова сила для перевезення величезних вантажів і оранки. Також особливо варто відзначити буйволяче молоко, адже його жирність складає приблизно 8-12% (в залежності від харчування). Це молоко високо ціниться в колі знавців завдяки високому вмісту вітамінів і легкозасвоюваних людським організмом жирів, що робить його "цілющим".
Умови існування карпатських буйволів однозначно ніколи не були легкими, але вони завжди могли вижити в симбіозі з людиною. З часом люди і буйволи стали залежними одне від одного. Колись люди навчилися приручати диких тварин, а згодом і схрещувати їх, утворився взаємний мовчазний договір між людьми і тваринами. Але домовленість буде порушена людиною…
Поступово, так само як в часи індустріалізації, буйволів, як живу тяглову силу, замінили механічною – тракторами. Зникла потреба у вирощуванні тяглової сили. Молоде покоління прагне і рухається на Захід, забуваючи про свій договір з буйволами.
Тут, в Закарпатті, буйволів не захищали від мутацій під час періоду адаптації до помірно континентального клімату Карпат, але тепер коли з вини людей цей вид під загрозою вимирання люди бояться.
Генетичне виродження і м’ясники – ось два найголовніших вороги і винуватці зникнення популяції карпатських буйволів. Поголів’я буйволів скоротилося до небезпечного рівня, в хлівах їх поступово витісняють корови, бо мають вищий надій, хоч і не такого якісного молока. На 05.04.2009 чисельність буйволів складала 34 особини. Для порівняння у 80-х роках минулого століття поголів’я складало близько 1000 особин.
На щастя, найбільшій природоохоронній організації України стало відомо про цю проблему.
Пізніше в квітні 2009 року приєднався до співпраці Карпатський біосферний заповідник, який дав дозвіл на будівництво на своїй території центру спасіння буйволів і їх нащадків. Цього літа в Долині нарцисів знайдуть прилисток до 10 буйволів. Окрім того було виділено 30 га пасовищ для випасу скоту і заготівлі сухих кормів. Також велике сприяння резервації буйволів надають об’єднання фермерів у співпраці з міжнародними мас-медіа.
Долина нарцисів манить своєю унікальною флорою і фауною тисячі відвідувачів, починаючи з цього літа в регіоні з’явилася нова атракція – останні буйволи карпатської України.
Ми маємо зберегти биків і не допустити винищення всіх биків, розпочалася програма з контрольованого розмноження, центр спасіння може і буде працювати із стадом в межах ресурсів. В стаді будуть селекційні особини імпортовані з інших берегів Тиси і гори Мараморош, оскільки у закарпатському поголів’ї фенотипні характеристики дуже схожі. Існуюче поголів’я потребує оновлення "крові", для недопущення виродження. Виходячи з цього селекційна група буйволів має стати ядром відродження популяції буйволів в Україні.


КОНІ

Кінь свійський (Equus caballus)



Гуцульська — це єдина місцева порода коней, яку розводять на території Закарпаття. Цю породу виведено гуцулами Східних Карпат. Перші письмові згадки про породу були датовані 1603 р. Порода виведена схрещуванням гірських коней Буковини, Галичини й Угорщини з жеребцями норійського типу — гафлінгерами і пінцгауерами, а також з кіньми східного типу, в тому числі й арабською породою. На початку XX ст. у схрещуваннях використовували чистокровних верхових коней — англо-арабських, а пізніше й кабардинських коней.

Однак існує думка, що гуцульські коні — це прямі нащадки тарпанів, які переселилися до Карпат дуже давно. Близькість гуцульських коней до тарпанів пояснюється великим поширенням серед них зебровидності, яка є характерною для багатьох аборигенних порід.

Основний тип гуцульського коня — запряжно-в'ючний. Тілосклад його масивний, форми тіла округлі, конституція міцна. Тулуб широкий, глибокий, довгий, середньої величини голова з широким лобом, прямим або вгнутим профілем, шия товста коротка, холка низька довга, лопатка крута' кінцівки короткі, широко поставлені, передні — часто з коротким п'ястком і підставлені, задні майже завжди іксоподібні. Середні проміри жеребців (см) — 136—140—159—178; кобил — 132—137—155—167. Масть переважно гніда і руда, зустрічаються також ворона, мишаста, булана з темними відтінками.

Гуцульські коні схильні до швидкого відновлення вгодованості. Відрізняються плодючістю і довголіттям. Є чотири підвиди гуцульської породи:
• Goral
• Gurgul
• Hroby
• Oušor

Використовують гуцульських коней досить інтенсивно під сідлом і в'юком, на транспортних та сільськогосподарських роботах. Вони добре пристосовані до роботи в тяжких гірських умовах. По гірських стежинах коні цієї породи з в'юком на спині вагою 100 і більше кілограмів проходять до 100 км за добу.

Коза
Дома?шня коза?, домашній козел або цап (Capra aegagrus hircus, раніше Capra hircus) — одомашнений підвид (за старішими класифікаціями двид) козлів (Capra), що походить із Східної Європи. Коза входить до складу родини бичачих і близько пов'язана із вівцею. Домашня коза — один з найстаріших одомашнених видів.
В Карпатах виведено дві регіональні породи

Чеська коза
(два різновиди біла та гніда)




Ця найчисельніша група кіз в Чехії – Білі Карпати створена шляхом схрещування місцевих кіз з альпійською зааненською породою. Напрямок продуктивності молочне. Всього нараховують близько 600 тис. тварин, головним чином, у приватному секторі. Масть біла, дуже рідко коричнева. Обидві статі комола. Вовна коротка, груба, вуха короткі, вертикально поставлені, профіль голови прямій. У районі Білих Карпат (Південна Моравія) при тривалості лактації 293 дні отримано в середньому від кози 970 кг молока жирністю 3,5% або 34,3 кг молочного жиру.

Біла Банатська

Нова порода кіз Румунії – Трансільванські Альпи (Східні Карпати) отримана в результаті схрещування білих місцевих кіз з зааненськими козлами і Банатськими-карпатськими гібридами. Напрямок продуктивності молочний. Розводять цю породу на заході країни. Кози коротковухі, з невеликими шаблеподібними рогами, вовна коротка, вуха вертикально поставлені, профіль голови прямий, тулуб середньої довжини, волосяний покрив нещільний. Висота в холці у кіз в середньому становить 68,6 см, жива маса 41 кг. Удій за 6-7 місяців лактації від 100 до 700 кг молока. Вихід козенят на матку 1,99.


Корова

Свійський бик або коро?ва (Bos taurus) — вид ссавців родини бичачих (Bovidae).
Карпатська бура корова

Бура карпатська порода - порода молочно-м'ясного напряму. Виведена в Закарпатті в 1-й пол 20 ст , створена методом складного відтворювального схрещування місцевих відрідь худоби рижка та мокань з плідниками бурих альпійських порід — монта-фонської, швіцької та альгауської. Формування бурої карпатської породи відбувалося в гірській зоні з використанням високогірних пасовищ альпійського типу.

Середня молочна продуктивність повновікових корів становить 4000—4500 кг молока жирністю 3,6—3,7%. Тварини бурої карпатської породи мають добрі показники м'ясної продуктивності. За оптимальних умов годівлі в господарствах низинної зони Закарпатської області молодняк у 12-місячному віці досягає живої маси 330—360 кг, забійний вихід — 58,2%. Цей показник у дорослих корів середньої і вищої вгодованості — 55—58%. Тварини бурої карпатської породи мають масть від темно-бурої до світло-бурої, переважно міцний щільний тип конституції. Носове дзеркало темне. Виділяють два типи тварин: гірський — менші на зріст і більш широкотілі, низинний — більші на зріст, менш широкотілі. За типом тілобудови порода належить до молочно-м'ясних. Основні проміри повновікових корів (см): висота — 128—130; глибина грудей — 67,2; коса довжина тулуба — 155,3; обхват грудей за лопатками — 181 — 189; обхват п'ястка — 19,4—20,0. Індекс рівномірності розвитку вим'я достатньо високий — 45,7%.
У породі створено 10 ліній та споріднених груп і понад 30 високопродуктивних родин.

Сучасний стан популяції бурої карпатської породи відзначається наявністю помісних тварин від схрещування зі швіцькими бугаями американської селекції.

Ослики
Віслюк — лат. Equus asinus, осел, або африканський осел — вид з роду коней, ряду непарнокопитних.

Карпатська порода віслюка (Magyar parlagi szamár)


Історія карпатських віслюків сягає початку нашої ери, тому що першими хто їх сюди привів були кельти які осіли в Карпатському басейні. Карпатський різновид осла в 2004 році виокремлено в якості окремої породи. Віслюків використовували як тяглову силу.
Віслюки середнього зросту (110-130 см у висоту). М'яка шерсть. Вуха маленькі. Різні кольори: мишачий, коричневий, чорний

Вівця

Вівця? дома?шня (Ovis aries) — вид ссавців з підродини козли, домашня жуйна парнокопитна тварина роду баранів. Походить від диких гірських баранів (муфлонів і архарів), що були одомашнені більш як 8 тисяч років тому.

Угорська вівця (Magyar racka Juh)


Перше згадки про цю породу відносяться до 16-17 століття.
Після Другої світової війни, лише невелика кількість даних овець розводиться в угорській пусті Гортобадь.
Ця порода є унікальною. Має спіральної формі роги, що штопором виступають майже прямо вгору від верхньої частини голови. Мінімальний прийнятний літні ваги тіла для овець досягає 40 кг і баранів 60 кг, зріст середньому 72 см.

Семиградська або волоська вівця




Волоська порода. Поширена по всій південній Європі, особливо в Румунії та Угорщині. Особливо характерні у цієї породи роги, котрі бувають, втім, внаслідок обширності області її поширення, дуже різними: типові згинаються спіралеподібно і сильно прямують від половини в сторони; у інших зроду вони піднімаються вгору перпендикулярно і утворюють широкі вигини, що йдуть вперед і вниз. В. вівця досить великого росту (висота в холці 0,7-0,8 метра), висячі вуха, покриті, як голова й ноги, коротким волоссям, руно ж на всьому тулуб складається з сильно звивистих, довжиною вовни (2 ½ -4 вершка ) з вельми значною кількістю ості; переважаючий колір білий, але зустрічаються вівці чорні, сірі і рідше руді. Хвіст широкий, жирний, клинчаста звужується донизу, покритий довгою шерстю, причому його кінець спускається до серединного виступу задніх ніг, а підстава буває шириною до половини фута, ніж на південь від поширена В. вівця, тим хвіст у неї товщі. Вовна, легко звалюється, утворюючи на внутрішній стороні руна повсть; вона має гарний збут на камвольні фабрики. Пух (подсед, волосся без стрижня, до 36%) теж блискучий, дуже ніжний і іде на приготування тонкого повсті.


Цигайська порода


словацько-угорська молочно-м'ясо-шерстна порода овець. Розводять її в основному Хорватія, Словенія, Словаччина, Угорщина, Чеська Республіка, Румунія, Сербія, Молдова, Албанія. Ця порода була представлена в Карпатському регіоні з 13-го століття. Племінна книга ведеться з 1700 року. Ріст у холці у баранів 60-85 см, в овець 53-78 см. Вага дорослих баранів 60-120 кг, овець 45-80 кг. Основний окрас білий з чорною або коричневою головою і ногами. Барани переважно рогаті, але бувають і комола, вівці комола. Вуха великі, дуже довгі і висячі. Хвіст довгий худий. Вовна 46-56-го якості, довжина 8-14 см, настриг з баранів 4-8,5 кг, з маток 3-4,5 кг. Вихід митої вовни 56-58%. Особливості вовни - пружність, міцність, невелика валкість. Овчини використовують для виготовлення хутряних виробів. Цигайської вівці скоростиглі, добре нагулюють і відгодовуються. Ця порода добре пристосована до цілорічному пасовищного утримання і до екстремальних кліматичних умов (гори, морози), також здатна робити перегони в сотні або тисячі кілометрів. При народженні баранчики важать 3,3-4,5 кг, ярочку 2,9-4 кг. Плодючість 120-180%. За 90-180 днів лактації вівці виробляють 48-180 л молока жирністю 5-8%, в день надій складає 0,7 л молока. Середньодобовий приріст ваги ягнят 230-280 р. Ягнята у віці 3-4 місяців важать 18-35 кг. Забійний вихід 60%. Середня тривалість життя 8 років


КРОЛИК

Кро?лик — збірна назва кількох родів ряду гризунів родини зайців (Leporidae). Розрізняють дикого та свійського кролика.

Карпатський паннон кролик
Характеристики породи: максимальна вага кроля 4,3- 4,8 кгрівень запліднення70-75%кількість окотів за рік6,5-7кількість новонароджених кроликів в одному гнізді8,5-9 гол.кількість новонароджених кролів після відбору7-7,5 гол.вага кроля у 6-ти тижневому віці1,2-1,3 кгвага кроля у 10-ти тижневому віці2,4-2,5 кгвага кроля у 11-ти тижневому віці2,6-2,8 кгприріст ваги (між 6-м і 10 –м тижнем)39-41 г/деньвикористання корму на 1 кг живої ваги кроля4.0-4.2 кг/кгвихід м’яса (з головою)59-62%


КАРПАТСЬКІ ГУСИ

Гуска (Anser) — рід птахів з родини качиних. Загострене гусине пір'я використовується для письма. Пір'ям, використовуючи його теплоізоляційні якості, набивають подушки й перини. Голова молодого гусака (спереду) в порівнянні з головою півня. Назва самця всіх видів роду — «гусак», самки — «гуска». Гусак відрізняється своєю агресивністю. Зовнішнім виглядом гусак більший за розміром, жирова залоза містить зазвичай більше жиру, аніж у гусок. Гусаки можуть мати шию удвічі більшу від шиї гуски. Гусаки менше піклуються про потомство, ніж гуски: вони можуть кусати власних дитинчат. Зазвичай один гусак має одну гуску, рідше дві. На фермах гусаків розводять менше. М'ясо гусака цінується більше, ніж гуски.


Словацька біла гуска

З давнини закарпатські селяни займались розведенням гусей. Адже ці птахи порівняно з іншими видами найменш вибагливі до умов утримання і годівлі. Гуси здатні їсти у великій кількості зелену траву, різні коренеплоди і навіть сіно. Крім цього, як водоплавні птахи вони живляться різними рачками і водоростями, яких є досить в озерах, ставках, річках. Займаючись розведенням гусей, можна мати не тільки м’ясо, а й пух, перо, жирну печінку та жир. Перші згадки про словацьку білу гуску відносяться до середньовіччя, її розводили для піря на закарпатські парни та для жиру який охоче купляли закарпатські евреї (основа кухні євреїв базується на гусячому жирі).

Кури
Ку?рка (лат. Gallus gallus, інколи — Gallus gallus domesticus або Gallus domesticus; самець — пі?вень, дитинчата — курча?та) — свійський птах, найпоширеніший птах планети. На 2003 рік в світі налічувалося близько 24 мільярдів курей. За тривалу історію одомашнення людиною виведена велика кількість різних порід. Розводять їх заради м'яса та яєць, крім того, від них отримують перо і пух.
Оравка. Саме ця порода є найпопулярнішою в Карпатському регіоні


 

Чеська куриця золота крапчаста та чеська куриця срібна крапчаста. Перша згадка про цю породу відноситься до ХІІ століття.


КАРПАТСЬКІ Голуби

Го?луб (Columba) — рід птахів з родини голубових (Columbidae).


Комарнянський котрмеляк. Цю породу розводять у Карпатах ще з 17-го століття. Сюди він був завезений турецькими військовими.

Домашній угорський велетень. Угорські велетні - м'ясні голуби, порода завезена до Карпат з Візантії в XIII столітті. Великі, з добре оперення ногами, вони користуються величезною популярністю у голубівників. У рік від пари угорських велетнів можна отримати до 12 пташенят. Голуби (з-за своєї маси) погано літають, їх розводять, в основному, як декоративні.

Собаки Карпатського регіону

Словацький чувач. Порода століттями виводилася в Карпатських горах. Точний стандарт цієї породи був встановлений в 1964 році за сприяння Ветеринарного інституту в Брно. Опис. Чувачи - собаки із значною фігурою. Зріст пса має бути не менше 70 см, суки - 65 см Вага пса варіюється від 35 до 45 кг, суки - від 30 до 40 кг У цих собак велика голова, половина якої доводиться на носовий канал. Міцні щелепи, ножицеподібний прикус. Очі овальні, темні, живі. Вуха довгі, висять. Хвіст покритий густою шерстю, звисає, коли собака спокійний. Шерсть повністю біла. Волос може досягати 10 см в довжину. Характер. Сміливі, украй чутливі вночі і вдень, віддані своєму господареві. Грізні супротивники вовків і ведмедів. Використання. Ці собаки використовуються для захисту отар, стад, а також будинків. Вони особливо цінуються в Карпатах і Татрах за те, що чудово переносять будь-яку погоду. Примітка. Ця порода дуже схожа на угорського куваса.


Карпатська бджола

Бджоли — надродина комах ряду перетинчастокрилих (частина цієї надродини відноситься до суспільних комах), споріднена з осами і мурашками.

Гірська карпатська бджола (Apis mellifera carpatica). Ця бджола є дуже виносливою і невразливою до багатьох бджолиних хвороб. Бджолярі карпатського регіону тепер працюють над виведенням домашнього виду карпатської бджоли. Карпатські бджоли природно займають гірські та передгірні райони Західної України. До найбільш типових представників, що різняться рядом цінних біологічних особливостей і господарсько-корисних ознак, належать бджоли високогірних районів Закарпаття, які пристосовані до умов зимівлі з тривалим безобльотним періодом. За екстер’єром вони близькі до крайнських бджіл, але відрізняються від них високою зимостійкістю, меншою враженістю нозематозом та іншими етологічними ознаками . Тому карпатських бджіл почали завозити в інші області України. Започатковане Г.А. Аветисяном поглиблене вивчення й селекція карпатських бджіл завершилося створенням в породі популяцій, екотипів, ліній.

РИБИ КАРПАТСЬКИХ ВОДОЙМ

Ри?би (Pisces) — група водних хребетних тварин, зазвичай холоднокровних (точніше ектотермічних) із вкритим лусками тілом та зябрами, присутніми протягом всього життя, що активно рухаються за допомогою плавців (часто видозмінених) або руху всього тіла. Риби поширені як в морських, так і в прісноводних середовищах, від глибоких океанічних западин до гірських струмків. Риби мають велике значення для всіх водних екосистем як складова харчових ланцюгів та велике економічне значення для людини через споживання їх у їжу. Люди як виловлюють диких риб, так і розводять їх у створених для цієї мети господарствах.

Короп дикий, або сазан (Cyprinus carpio carpio L.). Поширений у водоймах низини і частково передгір'їв. Перевагу віддає слабопроточним глибоким (понад 0,5 м) водоймам з глинистим чи мулистим дном, які багаті водною рослинністю. Осіло живе у старих річищах і меандрах, якщо в них вода добре прогрівається і не надходять джерельні холодні води. Дикий короп добре відрізняється від інших риб наявністю двох пар тонких коротких вусиків з боків верхньої губи і великою лускою, яка вкриває все тіло. На спині вона темніша, з оливково-блакитним відтінком, боки жовтувато-золотисті, черево біле. Перший промінь спинного плавця зазубрений, кістяний. У водоймах карпатського регіону досягає 5—6 кг маси і 50—60 см у довжину. Особини масою 10—15 кг, про яких згадують дослідники минулого і початку нашого століття, уже не зустрічаються. Живе понад 10 років. ороп — цінна риба, якою слід наполегливо зарибнювати різноманітні водойми низин і передгір'їв. Може бути об'єктом для зарибнення тепловодних ставків і басейнів. Дикий короп стійкий до захворювань і невибагливий до умов утримання.

Карась золотистий (Carassius carassisd), або циганська риба. Поширений у болотах, малопридатних для життя інших риб, на Закарпатській низовині, в заплавах Дністра, у водоймах, що утворились на місці кар'єрів, у відстійниках промислових вод, стічних каналах, вода яких придатна для життя. Відрізняється від звичайного карася високим і коротким тілом (висота його без хвостового плавця становить 1,5—2 довжини). Забарвлення мідно-руде або червонувато-золотисте, плавці червоні. За способом життя мало відрізняється від сріблястого, але більш теплолюбний, росте повільніше, має нижчу плодючість. Ікру викидає у червні. При температурі води 20° ікра розвивається до личинки за 4—5 днів, а ще через 3—4 дні виходять мальки. 6 східноазіатським елементом у складі фауни Карпат. Живе до 5 років.


 


Для добавления своих фотографий пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь



Комментарии

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь

Оставляя комментарий, пожалуйста, помните о том, что содержание и тон Вашего сообщения могут задеть чувства реальных людей, которые прямо или косвенно имеют отношение к опубликованной информации. Проявляйте также уважение и толерантность к своим собеседникам даже в том случае, если Вы не разделяете их мнение.
   Отменa

Смотрите также


Тури в Закарпаття - замковий туризм

Опубликовано: 19.05.2011 19:14:23
Закарпатская обл.Ужгородский районУжгород

Ужгородський замок! Кажуть, цей замок, розташований на вершині Замкової гори над містом - один з найдавніших в Україні, має вже більш як тисячу р

Прокат авто от 5 евро в сутки

Опубликовано: 11.01.2012 15:05:12
Закарпатская обл.Ужгородский районУжгород

Компания SIXT предоставила свое новое предложение – прокат авто за 5 евро, в городах Ивано-Франковск, Ужгород, Днепропетровск и Запорожье.



Добавление фотографий



Copyright 2008-2024, rest4u.com.ua


Сделано в DesignIt!

Туристический портал Rest4u.com.ua - наиболее полная и достоверная информация об отелях, частных усадьбах, санаториях Закарпатья, Карпат, Крыма.

Выбирая отдых в Украине , Карпатах , Закарпатье , Крыму на туристическом портале Rest4u.com.ua Вам предложат наиболее оптимальный вариант отдыха, который удовлетворит любые запросы и вкусы туриста. Используя систему on-line бронирования Вы сможете получить скидки на проживание и питание в лучших санаториях , отелях и здравницах в любом из курортов Украины.

Пересылая фотографии, тексты и другие материалы, отправители гарантируют наличее у них личных неимущественных и исключительных имущественных авторских прав, а также самостоятельно несут ответственность за нарушение прав третьих лиц. Копирование материалов разрешено при наличии видимой ссылки на сайт Rest4u.com.ua.

Авторизация





 


Я не могу зайти в свой аккаунт
Центр помощи