Село знаходиться за 10 кілометрів від Рахова. Звідси бере початок Біла Тиса, тут колись гостював Іван Франко, через це місце раніше проходив торговий шлях до Румунії – усе це про рахівський Богдан. Колись він був селищем міського типу, однак після відокремлення одного з присілків знову став селом. Його історія розпочинається з кінця 16 століття – тоді на ці землі прийшли гуцули з Галичини, які шукали собі вільної землі. І знайшли її саме на тутешніх берегах Білої Тиси. Спочатку займалися землеробством і тваринництвом. А згодом почали заготовляти і продавати деревину. За однією з легенд, село отримало свою назву тому, що стало «Богом даним місцем» для всіх, хто шукав нові землі для життя. Є й інша версія – назва пов’язана з чоловічим іменем Богдан, яке один із опришків колись вирізав на липі. В історію 20 століття село ввійшло завдяки тому, що після Першої світової війни стало складовою новоствореної Гуцульської республіки. А наприкінці Другої світової саме староста Богдана Микола Кудрич від імені усієї Рахівщини підписав Маніфест про возз’єднання нашого краю з Українською РСР.
Сьогодні Богдан – це великий населений пункт, що простягається вздовж Білої Тиси більш ніж на 8 кілометрів. У ньому живе чотири з половиною тисячі людей. Чимало з них трудяться на заробітках за кордоном. І зовсім небагато вирішили заробляти завдяки довколишній красі природи та місцевим принадам. Від гірського туриста тут відбою не може бути, оскільки саме через Богдан пролягає дорога на найвищу гору України – Говерлу. І місцеві жителі уже працюють, аби притримати любителів гір у себе хоча б на день. А допомогти в цьому взялися представники швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства «Forza». У 2007 році вони почали детально пояснювати тутешнім, що таке сільський туризм і як його розвивати. Нині у Богдані є уже котрі готові прийняти гостей. Одна ночівля обійдеться туристу в 50 гривень. Ну а вдень кожен може організувати дозвільну програму на свій смак. Наприклад, присвятити її відвідинам бункера колишньої оборонної лінії Арпада. Або навідатися до пекарні, що пече хліб на дровах, завітати до тутешньої кузні, познайомитися з місцевими майстрами народної творчості, побачити, як вони працюють, і купити сувенір, що сподобається найбільше. А після всього – прогулятись вершинами навколо села.
Для затятих любителів гір у звісно ж, зовсім інша програма. Туристам пропонують пройтися 28-кілометровим промаркованим Щаульським маршрутом. За словами експертів, він пролягає найбільш високогірною частиною області, перепад висот сягає 500 метрів. Тож «прогулянка» лише для тих, хто точно знає, що таке Карпати. Якщо ж ви не загартовані походами, то без досвідчених провідників і спеціального спорядження краще від такої мандрівки утриматися. Суттєвий нюанс для любителів гір: перш ніж стартувати на Щаульському маршруті, мусите про свій похід за кілька днів до того письмово попередити Мукачівський прикордонний загін. І не просто повідомити, а й отримати від прикордонників дозвіл. Якщо в зону кордону із Румунією підете самовільно, проблем не уникнути.