Сеньківка — невелике село на крайній півночі Чернігівської області, яке протягом століть існувало на межі. Тут сходяться кордони України, Білорусі та Росії. До 2022 року це місце асоціювалося з міжнародним пунктом пропуску, фестивалями «дружби народів» і монументом «Три сестри». Сьогодні Сеньківка — закрита територія без постійних жителів, де будинки зруйновані, а обстріли тривають.
Перша письмова згадка про село датується 1626 роком. Населення в 2017 році становило близько 140 осіб. Після повномасштабного вторгнення всіх мешканців евакуювали. Станом на 2025 рік доступ до села обмежений, територія вважається небезпечною.
Ця стаття зібрала перевірені факти про історію, географію, війну та сучасний стан Сеньківки. Без прикрас і без зайвих емоцій — лише те, що відомо з офіційних джерел, місцевих свідчень і відкритих даних.
Географічне положення: де саме лежить село
Сеньківка розташована в Чернігівському районі Чернігівської області, у складі Городнянської міської громади. Координати — приблизно 52°05′18″ пн. ш. 31°46′40″ сх. д. Висота над рівнем моря — 153 метри. Площа села — близько 3 км².
Відстань до обласного центру Чернігова — майже 89 км, до колишнього районного центру Городні — близько 31 км. Через село проходить автошлях місцевого значення, який раніше вів до міжнародного пункту пропуску.
Особливість місця — потрійний стик кордонів. З одного боку — українська територія, з іншого — білоруська (пункт пропуску «Веселівка»), з третього — російська (пункт пропуску «Нові Юрковичі» у Брянській області). Від села до лінії кордону — лічені кілометри, а місцями й менше.
Рельєф типовий для Полісся: рівнинний, з лісами, луками та невеликими водоймами. Поруч протікає річка Живода (права притока Цяти). У радянські часи територію активно використовували для сільськогосподарських потреб — вирощували зернові, картоплю, льон, розвивали тваринництво.
Історія села від перших згадок до середини XX століття
Археологи виявили біля Сеньківки поселення ранньозалізної доби (I тисячоліття до н. е.) та давньоруські кургани X–XII століть. Це свідчить, що люди жили тут задовго до появи письмових документів.
Перша згадка про село датована 1626 роком. Тоді воно входило до Чернігівського воєводства Речі Посполитої. З 1649 року — у складі Чернігівського полку Гетьманщини. Після ліквідації полкового устрою село опинилося в Городнянському повіті Чернігівської губернії.
У XIX столітті Сеньківка належала до Мощенської волості. Тут діяла Успенська церква (згадується дерев’яна споруда 1818 року). За даними 1866 року в селі налічувалося 43 двори і 516 жителів, у 1897 — вже 96 дворів і 617 осіб.
Радянську владу встановили в січні 1918 року. 1929-го почалися колективізація і репресії проти незалежних господарів. 1932–1933 роки принесли Голодомор — село, як і більшість прикордонних сіл Чернігівщини, сильно постраждало від вилучення продовольства.
Під час Другої світової війни Сеньківку окупували німецькі війська в 1941 році. Звільнили у 1943-му. На території села є братська могила радянських солдатів, які загинули в боях 1941 року.
Монумент «Три сестри» і міжнародний пункт пропуску
У 1975 році на високому кургані на стику трьох кордонів встановили монумент Дружби народів, який у народі назвали «Три сестри». Проєкт розробив гомельський архітектор Леонід Стукачов за участі чернігівського архітектора Меженного. Три високі пілони з гербами УРСР, БРСР і РРФСР з’єднані бронзовим кільцем. На барельєфах — сцени з «спільної історії» трьох народів.
Щороку в останню суботу червня біля монумента проводили фестиваль «Слов’янська єдність». Люди з трьох країн з’їжджалися, співали, танцювали, обмінювалися сувенірами. Після 2014 року, коли Росія анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, фестивалі припинилися. Українська сторона перестала пропускати учасників через російський і білоруський пункти.
Міжнародний автомобільний пункт пропуску «Сеньківка» мав статус пасажирсько-вантажного. Він входив до митного посту «Сеньківка» Чернігівської митниці. З білоруського боку працював пункт «Веселівка», з російського — «Нові Юрковичі». До 2014 року пасажиропотік був високим. Після початку російської агресії на сході він упав приблизно на 40 %.
У 2022 році пункт пропуску зруйнували. Монумент «Три сестри» російські війська використовували як вогневу позицію. 30 червня 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики України зняло монумент з обліку пам’яток історії місцевого значення. Рішення про демонтаж обговорювали, але через відсутність доступу до території його долю остаточно не вирішено.
Війна 2022 року: окупація, евакуація, обстріли
24 лютого 2022 року російські війська увійшли в Україну саме через цей напрямок. Колони техніки рухалися від кордону в бік Городні та Чернігова. Жителі Сеньківки в перші дні блокували колони беззбройними — виходили на дорогу, намагалися зупинити техніку.
Село опинилося в окупації. Частина людей виїхала одразу, частина ховалася в підвалах. Після деокупації півночі Чернігівщини на початку квітня 2022 року обстріли з території Росії не припинилися. Міномети, артилерія, гранатомети били по селу регулярно.
У травні 2022 року в Сеньківці ще залишалося близько 56 людей. До листопада 2022-го з 75 зареєстрованих до війни залишилося вісім осіб у семи дворах. Потім вивезли всіх. Частина людей переїхала в сусідні села Городнянської громади, частина — до Чернігова, де для переселенців купували порожні будинки.
Станом на жовтень 2025 року місцева влада підтверджує: у Сеньківці ніхто не проживає. Територія закрита, будинки зруйновані, доступу немає. Обстріли прикордоння Городнянської громади тривають щодня.
Сучасний адміністративний статус і життя громади
До 2017 року Сеньківка була центром Сеньківської сільської ради, до якої також входило село Берилівка. Після децентралізації село увійшло до Городнянської міської громади. З 19 липня 2020 року, після ліквідації Городнянського району, воно належить до Чернігівського району.
Місцева влада в Городні допомагає переселенцям. За кілька років за бюджетні кошти придбали понад 20 порожніх будинків у громаді і передали їх людям з прикордоння. Багато хто отримав житло з газом і водопостачанням.
Економіка села до війни трималася на сільському господарстві, роботі на митниці та в прикордонній службі. Більшість населення — пенсіонери. Молодь їхала на заробітки. Після 2022 року господарська діяльність на території села повністю припинилася.
Археологія, культура і те, що залишилося в пам’яті
Крім курганів і поселення ранньозалізної доби, у селі існував краєзнавчий музей (раніше — музей дружби народів), будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт і початкова школа. Усі ці об’єкти зараз недоступні або зруйновані.
Успенська церква, яка діяла в XIX–XX століттях, не збереглася в первісному вигляді. Пам’ятник радянським солдатам 1941 року стоїть, але його стан після бойових дій невідомий.
Для багатьох мешканців Сеньківка — це не просто точка на карті, а місце, де жили батьки і діди. Дехто повертається перевірити стан будинку, коли дозволяє безпека. Більшість розуміє: повноцінне повернення можливе лише після закінчення війни і розмінування території.
Ключові інсайти
Сеньківка — унікальне місце України. Тут географія, історія і політика зійшлися в одній точці. Село пережило польську владу, Гетьманщину, імперію, Голодомор, дві світові війни і тепер — повномасштабне вторгнення.
До 2022 року воно символізувало «дружбу народів». Сьогодні символізує ціну, яку платить прикордоння за близькість до агресора. Монумент «Три сестри» зняли з обліку, пункт пропуску зруйновано, жителів виселили. Але сама земля залишається українською.
Поки тривають обстріли, говорити про відродження села зарано. Проте історія Сеньківки — це частина історії Чернігівщини. Її варто знати, щоб розуміти, як виглядає війна на північному кордоні України.
