Це місто – злиття вод Дунаю та Чорного моря, розташоване на границі з Румунією. Вілково – «Українська Венеція», місто на воді. Тільки одна з вулиць міста не покрита водою і по ній можна проїхатись автотранспортом. Основним способом швидкого переміщення по місту є судноплавство. У кожного жителя є власний човен. Пливеш, стоячи в човні і відштовхуючись жердиною, а навколо гарненькі будиночки, охайні огороди, удобрені мулом. По сторонам каналів – дерев’яні кладки шириною 1-2 метри. Канали тут називають єриками, через котрі перекинуті місточки. Їхній верх не є закріплений, тож вони виходять розлучні.
Це місто з населенням в 10 тисяч людей і площею близько 460 га. Воно невелике, тут майже неможливо заблукати.
Вілково – самобутній і колоритний край з липованськими поселеннями, рідкісними діалектами. Це батьківщина всіх рибалок та виноробів.
Місто стоїть на воді, тому вся земля – нанесена. Більшість городів знаходяться на островах, до яких добираються човнами. Добривами тут майже не користуються, їх заміняє мул. Напевно, через це полуниця тут росте майже цілий рік. Окрім полуниці місцеві жителі вирощують виноград «Новак», який росте тільки в Вілково. З нього роблять вино ціною 5-7 гривень за 1 літр. Існує жарт : вілковчанина, що змочив горло «Новаком» можна легко впізнати – ним заносить тільки вперед-назад і ні в якому разі не вправо-вліво. У Вілково це неможливо, якщо ви не хочете промокнути.
Якщо ви приїхали в Вілково, то вам обов’язково потрібно відправитись на екскурсію катером по Дунаю та подивитись на нульовий  кілометр – місце, де Дунай впадає в Чорне море. Так що якщо ви ще не накопили грошей на Італію, то обов’язково навідайтесь в Вілково.

Марічак О.