Ужгородський замок!
Кажуть, цей замок, розташований на вершині Замкової гори над містом - один з найдавніших в Україні, має вже більш як тисячу років. Тисячу - вдумайтесь в цю цифру. Зведений ще в кінці Х століття, мурований воїн мав засвідчити всім, що тут, під Замковою горою, - центр комітату Унг, важливе місто. Коли татарські війська під приводом хана Кутеска увірвалися на в 1086 р., захопити унгварський замок кочівникам не вдалося.
Звичайно, протягом такої довгої кар"єри споруда зазнала безліч змін і перебудов. Від найдавнішого прото-замку дотепер збереглися лише частина фундаменту в підземеллях фортеці і подекуди давні карнизи з романським орнаментом.
Хоча останнім часом проводяться альтернативні дослідження з дещо іншими результатами і цифрами. Воно й зрозуміло: скоріше за все, під час монголо-татарської навали 1241р. укріплення Унгвара були зруйновані - бо дуже швидко, вже в 1248р. літописи згадують якийсь "новий замок" Унг. Той тоже довго не простояв - татари знищили його в 1317 році.
Наступна згадка про укріплення, що належали місцевим магнатам Другетам, відноситься вже до 1499 року. Хоча важко собі уявити, що більш як півтора століття це місто жило без надійного охоронця. Другети володіли краєм з 1322 по 1691 роки, і про фортифікації Унгвару мусили думати. Тим більш, основна частина збережених на сьогодні укріплень була зведена саме в XIV столітті.
В місто запросили італійських військових інженерів, справжніх знавців фортифікаційного мистецтва того часу. Вони реконструювали замок: вимурували міцніші стіни, на всіх кутах споруди звели ромбовидні бастіони висотою в 10-15 метрів, висунуті за лінію квадрата стін - ці фрагменти укріплень збереглися дотепер. На площадках бастіонів було встановлено гармати. Роги бастіонів виклали квадратовими плитами з каменю.
Палац, в який тепер тягнуться екскурсанти на оглядини експозиції Ужгородського музею, походить з XVI ст. Він має внутрішній дворик з видовбаним в скельній породі колодязем. В стінах споруди збереглися таємні ходи, якими можна було проходити з одного поверха палацу на інший.
Перший директор Закарпатського краєзнавчого музею, Петро Сова (1894-1984) у 1947 році перевіз Геркулеса до ужгородського замку.
А неподалік героя, на узбіччі стежки - покровитель торговців і мандрівників Гермес-Меркурій. Залізну скульптуру сидячого юнака відлили, ймовірно, на знаменитому фрідєшівському залізоплавильному заводі в ХІХ ст.
Відвідувачам замку екскурсоводи обов"язково розкажуть про "відьм"ячу яму" (тут начебто колись тримали жінок, яких звинувачували в відьмовстві) та про Білу Діву
Ресторанний комплекс «Ужгородський замок» включає в себе основний ресторан і відкриту круглий рік дерев"яну терасу. Ресторан розмістився в одному з приміщень Ужгородського замку, а тераса, виконана в оригінальному стилі, органічно вписалася в близько замковий рів. Ресторан складається з двох залів. Перший зал розрахований на 30 осіб (фуршет - до 60 осіб), камінний зал - на 20 осіб (фуршет - 30 осіб) На терасі мають всі шанси розміститися 40 осіб (фуршет - до 70 осіб).
Ресторанні зали розташовані в тому самому місці, де в середні століття була кімната стражників, які охороняли в"їзд на замковий міст. Інтер"єр ресторану автентичний і в наслідок цього унікальний. Ви можете розташуватися за затишним столиком в одному з двох не дуже великих приміщень. Не пропустіть зі свого поля зору камінні грати - на ній зображено герб Другетів - італійського аристократичного роду французького походження. Погляньте на портрети власників замку - шляхетних Другетів, Міклоша Берчені, Крістіни Чакі.
З тераси відкривається розкішний вид на кам"яні середньовічні стіни. Тераса мебльована столиками та кріслами з лози, виготовленими закарпатськими майстрами народної творчості в селі Іза Хустського району. Стіни тераси прикрашені картинами, що зображають фрагменти середньовічного життя. Всі вони виконані закарпатськими художниками у старовинній техніці.
На території, впритул прилягає до замкових стін, розташований скансен - музей під відкритим небом, у якому зібрані унікальні пам"ятки дерев"яного народного зодчества. Тут цілком відтворена не дуже велика село, з церквою, школою, кузнею, трактиром. У хатках збережена кухонне начиння, одяг, предмети інтер"єру, старовинні книги. Всі ці речі збиралися протягом багатьох років по селах нашої області, вони як би повертають нас у минуле, зберігають яскраву і відчутну зв"язок між нами і попередніми поколіннями.
Головна і, безперечно, відмінна характеристика ресторану - це його кухня.
Плісова Вікторія