Зеленодольськ — невелике місто на півдні Дніпропетровської області, яке виросло разом із однією з найбільших теплових електростанцій Європи. Засноване у 1961 році спеціально для будівництва Криворізької ТЕС, воно сьогодні є адміністративним центром Зеленодольської міської громади Криворізького району. Населення міста становить близько 12 тисяч осіб (станом на 2024 рік), а сама громада об’єднує кілька сіл і налічує понад 16 тисяч мешканців.
Місто лежить на березі Зеленодольського водосховища, створеного для охолодження станції. Його історія — це історія радянського індустріального проєкту, який пережив розпад СРСР, адміністративні реформи й повномасштабну війну. У 2022 році Зеленодольськ став справжнім щитом Дніпропетровщини: майже щоденні обстріли пошкодили близько 70 % житлового фонду, проте громада відновила більшість будинків і зберегла життя.
Сьогодні Зеленодольськ — це приклад того, як монопрофільне місто намагається диверсифікувати економіку, розвивати культуру й шукати енергетичну незалежність. Тут є пляж, парки, Палац культури «Ювілейний» і жива спільнота, яка не здається.
Географія та стратегічне розташування
Зеленодольськ розташований у південно-західній частині Дніпропетровської області, за 43–55 км на південний схід від Кривого Рогу і приблизно за 145 км від Дніпра. Координати міста — 47°33′57″ пн. ш. 33°38′47″ сх. д. Висота над рівнем моря — близько 92 метрів. Площа становить 16,6 км².
Місто лежить на березі Зеленодольського водосховища (площа дзеркала 15,76 км², об’єм 74,4 млн м³). Водосховище створене спеціально для охолодження Криворізької ТЕС і належить до басейну Інгульця. З півночі до міста примикає село Мала Долина (раніше Мала Костромка). Через Зеленодольськ проходить автошлях Т-0419, а найближча залізнична станція Дубки розташована за 3 км. До станції Зелене Поле, що обслуговує ТЕС, прокладена окрема гілка.
Адміністративно з 2020 року місто входить до Криворізького району (раніше належало до Апостолівського). Зеленодольська міська громада, утворена у 2015 році, включає також села Мар’янське, Велика Костромка та інші населені пункти. Південний кордон громади межує з Херсонською областю, що в 2022 році зробило територію прифронтовою.
Клімат — помірно континентальний, типовий для степової зони Причорномор’я. Літо спекотне, зима м’яка з нестійким сніговим покривом. Зеленодольське водосховище пом’якшує мікроклімат і створює умови для відпочинку на воді.
Як з’явилося місто: від степу до енергетичної столиці
Історія Зеленодольська починається з рішення Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1961 року про будівництво Криворізької ДРЕС-2. 7 жовтня того ж року Верховна Рада УРСР затвердила назву майбутнього селища — Зеленодольськ. Наприкінці 1961 року будівельники заселили перші тимчасові будинки, відкрили їдальню та клуб.
Назва походить від місцевої топоніміки — «Зелена Долина». Ще в 1920–1930-х роках тут існувало невелике село з такою назвою, яке згодом затопило. Будівництво станції перетворило безлюдний степ на місто енергетиків. У 1964 році Зеленодольськ отримав статус селища міського типу, а в 1993-му — статус міста.
Перший енергоблок Криворізької ТЕС потужністю 300 МВт дав струм 1 липня 1965 року. До 1973 року станція досягла проєктної потужності 3000 МВт і стала однією з найпотужніших теплових електростанцій Європи, що працювали на твердому паливі. Місто росло разом зі станцією: з’явилися універмаг, готель, Палац культури, лікарня на 115 ліжок, школи, дитсадки.
У радянські часи Зеленодольськ називали «містом юності» — більшість мешканців були молодими спеціалістами, які приїхали будувати майбутнє. Після 1991 року місто пережило економічні труднощі, характерні для монопрофільних поселень, але зберегло ядро — Криворізьку ТЕС (нині ДТЕК Криворізька ТЕС).
Криворізька ТЕС і економіка міста
Криворізька ТЕС залишається містоутворюючим підприємством. Станція здатна працювати на трьох видах вугілля й історично забезпечувала електроенергією значну частину Придніпров’я. У 1975 році вона виробила перші 100 млрд кВт·год. У 1980–1990-х роках проводилася модернізація блоків.
Сьогодні станція входить до складу ДТЕК. Через війну частина потужностей тимчасово виведена з експлуатації або працює з обмеженнями. Пошкодження інфраструктури впливають на теплопостачання міста. У 2025 році через чергові атаки частина будинків залишалася без централізованого опалення, і місцева влада домагалася зниження тарифу на електроенергію для мешканців.
Окрім ТЕС, у громаді працюють невеликі підприємства, зокрема рибне господарство (до війни) та сільськогосподарські виробники. Після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року Зеленодольське водосховище втратило підживлення з Каховського, рівень води знизився майже на два метри. Це створило додаткові ризики для охолодження станції та питного водопостачання.
Громада активно шукає шляхи енергетичної незалежності. У 2025 році за підтримки Люксембургу встановлено сонячну електростанцію потужністю 77 кВт на водоочисних спорудах. Це один із кроків до зниження залежності від централізованих мереж.
Війна 2022–2025: щит Дніпропетровщини
З перших місяців повномасштабного вторгнення Зеленодольська громада опинилася на лінії вогню. Російські війська стояли за кілька кілометрів, у Херсонській області. З вересня 2022 року місто й навколишні села зазнавали майже щоденних обстрілів. Близько 70 % житлових будинків отримали пошкодження різного ступеня. Загинули цивільні, серед них дитина 3 вересня 2022 року.
Місто стало транзитним «зеленим коридором» для тисяч людей, які виїжджали з окупованої Херсонщини. Місцева влада організовувала евакуацію, надавала притулок. Після відступу ворога від кордону громада почала відновлювати житло ще під обстрілами — фарбували фасади, вставляли вікна, щоб люди мали куди повертатися.
Станом на кінець 2024 — початок 2025 року близько 97 % мешканців повернулися. У місті проживає близько 12 тисяч осіб, з яких 2,5–3 тисячі — внутрішньо переміщені особи. Сільськогосподарські землі громади тривалий час були заміновані на 100 %. Розмінування триває.
Підрив Каховської ГЕС завдав ще одного удару: зникло основне джерело питної води. Громада бурить нові свердловини, зокрема за підтримки міжнародних партнерів. У селі Мар’янське, яке стояло на березі Каховського водосховища, припинив роботу новий портовий термінал «Нібулон».
Культура, освіта та повсякденне життя
Центром культурного життя залишається Палац культури «Ювілейний». Тут працює хореографічний ансамбль «Зернятко», який здобував нагороди на всеукраїнських і міжнародних конкурсах. Щорічно проходять фестивалі «Дружба» та «Зеленодольськ Зіркопад».
У місті діють три школи, професійно-технічне училище, музична школа, бібліотеки. Є лікарня, амбулаторія, кілька церков різних конфесій. На березі водосховища облаштовані пляж і водна станція — у мирний час це було улюблене місце відпочинку.
Місцеві жителі називають місто зменшувально-пестливим «Зєлік». Незважаючи на промислове оточення, Зеленодольськ зберігає зелені зони, парки та сквери. Після обстрілів мешканці й влада активно відновлювали не лише будинки, а й громадські простори — фарбували під’їзди, висаджували квіти.
День міста відзначають у другу неділю вересня. У 2025 році громада уклала партнерство з французьким містом Со.
Перспективи та виклики 2026 року
Головне завдання — зменшити залежність від одного підприємства. Міський голова Дмитро Невеселий неодноразово підкреслював, що Зеленодольськ не хоче повторювати долю класичних мономіст. Пріоритети: віддалена робота, залучення нових жителів, розвиток малого бізнесу, зелена енергетика.
Стратегія розвитку громади передбачає покращення інфраструктури, екологічний моніторинг (вплив ТЕС на повітря відчутний), підтримку сільського господарства після розмінування. Міжнародна допомога — від Люксембургу, USAID та інших партнерів — допомагає з сонячними станціями, водопостачанням і медичним обладнанням.
Серед ризиків залишаються можливі обстріли, проблеми з теплопостачанням узимку та екологічні наслідки зниження рівня водосховища. Водночас досвід 2022–2025 років показав високу згуртованість громади: люди ремонтували житло під обстрілами, приймали біженців і не залишили місто.
Ключові інсайти
Зеленодольськ — типове радянське місто енергетиків, яке завдяки географії та волі мешканців стало символом стійкості півдня Дніпропетровщини. Його історія тісно переплетена з Криворізькою ТЕС, а сучасність — із війною, відновленням і пошуком нової ідентичності.
Для тих, хто планує відвідати або переїхати: місто компактне, з розвиненою базовою інфраструктурою, зеленими зонами й доступом до води. Головні виклики — енергетична безпека та диверсифікація економіки. Головна сила — люди, які вже довели, що здатні відбудувати майже все з нуля.
Зеленодольськ продовжує жити, працювати й дивитися вперед. І саме це робить його особливим на карті України 2026 року.
