Село Старі Кодаки на південній околиці Дніпра — одне з найдавніших поселень регіону. Його історія починається з 1635 року, коли на високому правому березі Дніпра навпроти Кодацького порогу з’явилася потужна фортеця. Сьогодні від неї лишилися земляні вали, а на місці більшої частини укріплень розкинулося бірюзове озеро колишнього гранітного кар’єру.
Місце приваблює і любителів історії, і тих, хто шукає тихий відпочинок біля води. Тут можна пройтися по залишках валів, спуститися до кар’єру, порибалити або просто подивитися на панораму Дніпра. Поруч — балка Сажівка з ландшафтами, які порівнюють із Новою Зеландією, і козацький некрополь.
Ця стаття зібрана на основі архівних даних, сучасних досліджень і актуальних маршрутів 2026 року. У ній — детальна історія, практичні поради щодо відвідування та нюанси, які допоможуть уникнути типових помилок.
Кодацька фортеця: як будували «ключ до Запорожжя»
Після Поляновського миру 1634 року Річ Посполита вирішила перекрити шлях козакам і селянам, які тікали на Січ. У лютому 1635 року сейм ухвалив рішення про будівництво фортеці на високому кам’янистому березі Дніпра. Ініціатором став коронний гетьман Станіслав Конєцпольський. Місце обрали стратегічно — навпроти першого дніпровського порогу, який пізніше назвали Кодацьким.
Першу фортецю звели швидко — з квітня по липень 1635 року. Це був невеликий земляний чотирикутник з ровом і валом, двома напівбастіонами з півдня. Керував роботами французький інженер Гійом Левассер де Боплан, а комендантом став Жан Маріон. Гарнізон налічував близько 200 німецьких драгунів. Вартість будівництва склала приблизно 100 тисяч польських злотих.
Уже в ніч з 17 на 18 серпня 1635 року козаки під проводом Івана Сулими раптовим штурмом захопили фортецю. Маріона стратили, укріплення частково зруйнували. Польська влада швидко вирішила відбудувати твердиню. Роботи завершили лише у серпні 1639 року під керівництвом німецького інженера Фрідріха Ґетканта. Нова фортеця стала втричі більшою. Вали мали ширину підошви до 48 метрів і висоту 14 метрів, рови — глибину до 22 метрів. Гарнізон збільшили до 600 найманців, з’явилися артилерія, католицький костел, монастир і православна церква. Поблизу виріс посад із шістдесятьма будинками і базаром.
У 1648 році під час Національно-визвольної війни фортецю обложили козаки Максима Нестеренка. Після майже чотирьох місяців облоги й звістки про поразку поляків під Пилявцями гарнізон капітулював 1 жовтня. Відтоді Кодак став козацьким опорним пунктом. Близько 1656 року він увійшов до складу Запорозької Січі. Тут розмістили берегову сторожу лоцманів, перевезли похідну церкву Святого Архістратига Михаїла. Фортеця служила тиловою базою під час московсько-турецьких воєн, тут бували Петро I і Кіндрат Булавін.
Остаточно військове значення Кодак втратив після Прутського миру 1711 року. За умовами договору укріплення зруйнували. У 1720-х роках татари спалили поселення. Фортеця більше не відроджувалася як оборонна споруда. У 1734 році на її місці знову з’явилося село Старий Кодак. Після ліквідації Нової Січі 1775 року тут оселилося багато запорожців. Поступово назва трансформувалася в Старі Кодаки.
До наших днів збереглися лише земляні вали північної частини та пам’ятний знак, встановлений 1910 року за ініціативою Дмитра Яворницького. Більшість укріплень знищив гранітний кар’єр, який почали розробляти у 1930–1940-х роках.
Гранітний кар’єр, який став озером
На початку XX століття в Старих Кодаках розпочали видобуток граніту. У 1930–1940-х роках заклали великий кар’єр, який поступово «з’їв» більшу частину фортеці. Відкачування води припинили в 1994 році. Кар’єр заповнився підземними водами і перетворився на глибоке озеро з бірюзовою водою.
Глибина сягає 20–42 метрів залежно від ділянки. Вода чиста, майже не цвіте, бо живиться джерелами. Колір контрастує з темно-синім Дніпром. Береги круті, особливо зі сторони валів, тому купатися варто обережно. Біля берега є мілкі ділянки, але далі глибина зростає різко. Місце популярне серед дайверів завдяки хорошій видимості.
З практики місцевих і відвідувачів: у сезон (з травня по вересень) тут багато людей, особливо на вихідних. Можна купатися, рибалити, влаштовувати пікніки. Інфраструктури майже немає — кілька магазинів у селі, парковка біля пам’ятного знака. Прямий під’їзд до води — ґрунтовою дорогою, яку періодично підсипають.
Кар’єр офіційно визнаний затопленим, тому купання відбувається на власний ризик. Глибина і круті береги вимагають уваги, особливо з дітьми.
Балка Сажівка — «дніпровська Нова Зеландія»
Між Старими Кодаками і Лоцманською Кам’янкою простягається балка Сажівка (або Кодацька). Її довжина понад два кілометри. Круті глиняні схили, хвилясті пагорби і степова рослинність створюють ландшафт, який місцеві порівнюють із Новою Зеландією або Ірландією.
Балка має давню історію. Назва пов’язана з видобутком сажі, яку використовували для пороху. У 1932 році під час експедиції Дмитра Яворницького археолог Аркадій Добровольський виявив тут сліди мустьєрської культури — кремінні знаряддя віком від 40 до 150 тисяч років. Це одна з найдавніших стоянок людини на території Дніпровського Надпоріжжя.
Сьогодні балка виконує важливу природну функцію — відводить дощові та ґрунтові води від житлових масивів Дніпра. Водночас вона страждає від сміття і витоптування. Історик Олександр Сухомлин зазначає, що більшість місцевих легенд про скарби чи монастирі не підтверджені документами, але сама балка заслуговує на захист.
Тут добре гуляти навесні, коли схили вкриваються зеленню, або восени, коли фарби стають особливо насиченими. Зручне взуття обов’язкове — схили круті.
Що подивитися і як провести день
Окрім фортечних валів і кар’єру, варто звернути увагу на:
- Пам’ятний знак 1910 року на одному з бастіонів.
- Козацький некрополь з меморіалом і старими надгробками XIX століття.
- Місце, де стояла Свято-Архангело-Михайлівська церква (зруйнована 1937 року).
- Панорами Дніпра і лівого берега з високих точок.
Один із зручних сценаріїв дня: приїхати вранці автобусом або авто, пройтися валами, спуститися до кар’єру, пообідати на природі, потім піднятися в балку Сажівку. У селі є кілька магазинів, де можна купити воду і продукти. Готелі розташовані неподалік — ціни за ніч для двох починаються приблизно від 2800 гривень (дані 2025–2026 років).
Місце також підходить для спокійної риболовлі вздовж Дніпра і коротких прогулянок. У спекотні дні вода в кар’єрі добре прогрівається.
Як дістатися до Старих Кодак
Найпростіший варіант громадським транспортом — маршрутка №109 з площі Вокзальна (Центральний вокзал Дніпра). Курс курсує з 6:00 до 22:00, відстань близько 25 км, час у дорозі — близько години. Вартість у 2025–2026 роках становила 18–30 гривень. Від кінцевої зупинки до валів і кар’єру — приблизно 800 метрів пішки.
Альтернатива — автобус №16 від масиву Тополя-3 або будь-який транспорт до аеропорту «Дніпро», а далі 7–8 км пішки (близько години).
На автомобілі: з центру Дніпра по трасі Н-08 у бік Старих Кодак. Паркуватися можна біля пам’ятного знака. Прямий під’їзд до кар’єру — ґрунтовою дорогою. Координати приблизно 48.383, 35.138.
| Спосіб | Час у дорозі | Вартість (орієнтовно) | Примітки |
|---|---|---|---|
| Маршрутка №109 | 50–70 хв | 18–30 грн | Найзручніший громадський варіант |
| Автомобіль | 25–40 хв | пальне | Парковка безкоштовна |
| Через аеропорт + пішки | 1,5–2 год | транспорт + час | Для тих, хто любить прогулянки |
Дані зібрані з місцевих маршрутів і відгуків 2025–2026 років.
Практичні поради та типові помилки
Багато хто приїжджає в спеку без головного убору і сонцезахисного крему — тіні мало. Взуття має бути зручним: схили круті, ґрунт сипучий. Купатися в кар’єрі краще в місцях з пологішим берегом і не віддалятися далеко від краю, особливо якщо не вмієте добре плавати.
Поширена помилка — вважати, що тут є повноцінна інфраструктура з шезлонгами і кафе. Насправді це дика локація. Інша — залишати сміття. Балка Сажівка вже страждає від цього.
Якщо плануєте дайвінг або тривале перебування біля води — перевірте прогноз і візьміть запас питної води. У сезон вихідних місця біля берега швидко заповнюються.
Для любителів історії варто попередньо ознайомитися з планами фортеці Ґетканта і Боплана — так легше уявити, як виглядали вали і бастіони.
Ключові інсайти
Старі Кодаки — рідкісне місце, де в одному просторі сходяться кілька шарів історії: палеоліт у балці Сажівка, козацька епоха у фортеці, індустріальний XX століття у кар’єрі і сучасний відпочинок на його берегах. Фортеця, яку називали «ключем до Запорожжя», майже зникла під гранітними розробками, але вали і озеро нагадують про її значення.
Найкращий спосіб пізнати локацію — приїхати не лише заради купання, а й пройтися валами, заглянути в балку і уявити, як тут звучали козацькі човни і польські барабани. Місце залишається відкритим і доступним, але потребує дбайливого ставлення. Саме така увага дозволяє зберегти його для наступних відвідувачів.
