Національний художній музей України (NAMU) — це не просто зібрання картин і скульптур. Це головна колекція українського образотворчого мистецтва у світі, яка охоплює понад тисячу років історії — від ікон XII століття до робіт сучасних митців. Розташований у неокласичній будівлі на вулиці Михайла Грушевського, 6 у Києві, музей зберігає близько 40 тисяч експонатів.
За понад 120 років існування установа змінювала назву 12 разів, переживала війни, націоналізації та реорганізації. Сьогодні, попри пошкодження від російських атак у травні 2026 року, NAMU продовжує працювати через тимчасові виставки, цифрові проєкти та міжнародні покази. Ця стаття розповідає про історію, унікальну колекцію, сучасний стан і практичні поради для тих, хто хоче відчути глибину української культури.
Музей часто називають «музеєм із левами» — двоє бетонних левів біля входу стали його символом. Вони ніби охороняють не лише будівлю, а й безперервність національної пам’яті.
Як з’явився перший публічний музей Києва
Ідея створення музею виникла наприкінці XIX століття серед української інтелігенції та меценатів. У 1897 році Київське товариство старожитностей і мистецтв отримало дозвіл на будівництво. 21 вересня того ж року заклали перший камінь, а з державної казни виділили 50 тисяч карбованців. Значна частина коштів — понад 100 тисяч — надійшла від родини Терещенків.
Проєкт будівлі розробив московський архітектор Петро Бойцов у неокласичному стилі. Київський зодчий Владислав Городецький доопрацював його і наглядав за будівництвом. Скульптурне оздоблення фасаду виконав італієць Еліо Саля. Саме він створив левів, грифонів і фриз із зображенням тріумфу мистецтв.
Перша виставка відкрилася 1 серпня 1899 року в ще недобудованому приміщенні — це була археологічна колекція Вікентія Хвойки. Офіційне відкриття та освячення відбулося 30 грудня 1904 року. Установа отримала назву «Київський художньо-промисловий і науковий музей імператора Миколи Олександровича».
За роки існування музей переживав різні епохи. У 1918 році його підпорядкували Секретаріату освіти УНР і назвали Національним музеєм України. Після більшовицької окупації він став Першим державним музеєм, потім Всеукраїнським історичним музеєм імені Тараса Шевченка. У 1930-х роках історичну та археологічну частини відокремили — вони стали основою сучасного Національного музею історії України. Художня колекція залишилася і згодом отримала назву Державний музей українського образотворчого мистецтва. Сучасну назву — Національний художній музей України — заклад отримав у 1994 році після здобуття незалежності.
Будівля має статус пам’ятки архітектури, історії та монументального мистецтва національного значення. Загальна площа становить близько 8000 квадратних метрів, хоча для повноцінного показу колекції потрібно значно більше.
Колекція, яка охоплює тисячоліття
Фонди NAMU — це найбільш репрезентативне зібрання українського мистецтва у світі. Понад 40 тисяч експонатів включають іконопис, живопис, скульптуру, графіку та сучасні медіа від XII століття до наших днів.
Особливу цінність має колекція ікон. Серед шедеврів — «Святий Георгій у житії» XII століття візантійського походження, волинська ікона Богоматері Одигітрії, галицькі «Страсті Христові» XVI століття. Тут зберігаються козацькі портрети XVIII століття, народні картини «Козак Мамай» і унікальна поліхромна скульптура.
XIX століття представлено роботами Тараса Шевченка, Миколи Пимоненка («Жниця», «Жертва фанатизму»), Володимира Орловського, Киріака Костанді. Ранній модернізм — це Олександр Мурашко. Музей володіє найбільшою у світі колекцією його творів — близько 100 живописних і графічних робіт, серед яких «Дівчина в червоному капелюшку», «Квіткарки» та «Жінка з квітами».
Український авангард і бойчукізм займають окреме місце. Тут є твори Олександра Архипенка, Олександри Екстер, Олександра Богомазова, Михайла Бойчука, Віктора Пальмова, Давида Бурлюка. Радянський період представлений як офіційним соцреалізмом (Тетяна Яблонська, Сергій Григор’єв), так і андеграундом 1950–1990-х років.
Сучасна частина колекції постійно поповнюється. Тут можна зустріти роботи митців «Нової хвилі», «Живописного заповідника», а також Нікити Кадана, Лади Наконечної, Анатолія Лимарєва та інших.
З практики музейників відомо: багато творів, які зараз вважаються класикою, свого часу потрапляли до «спецфонду» — таємного сховища робіт, визнаних радянською владою «формалістичними» чи «націоналістичними». У 2015 році NAMU вперше показав частину цього спецфонду публіці, а в 2025 році продовжив дослідження новими проєктами.
Музей під час війни: пошкодження 2026 року і боротьба за збереження
З початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року постійна експозиція NAMU була закрита. Основну частину колекції перемістили в укриття. Музей продовжував працювати лише через тимчасові проєкти, лекції та онлайн-формати.
У ніч проти 24 травня 2026 року під час масованої російської атаки на Київ будівля музею зазнала серйозних пошкоджень від вибухової хвилі. Було вибито всі вікна, пошкоджено світлові ліхтарі, штукатурку, двері між залами та систему опалення. Фасад і знамениті леви вціліли. Колекція та співробітники не постраждали.
Після удару музей тимчасово припинив роботу. Команда разом із фахівцями фіксувала наслідки, прибирала уламки скла та цегли. Завдяки підтримці небайдужих зібрали понад 120 тисяч гривень на першочергові відновлювальні роботи. Відновили систему опалення, розпочали документування пошкоджень. Президент України Володимир Зеленський особисто відвідав музей одразу після атаки.
Цей випадок став частиною ширшої картини: за роки війни в Україні пошкоджено або зруйновано майже дві тисячі пам’яток культури. NAMU, як і інші установи, отримує підтримку від міжнародних організацій, зокрема Alliance for the Protection of Heritage in Conflict Areas (ALIPH). Ще з 2022 року музей цифрував архіви та посилював заходи безпеки.
Попри все, колекція продовжує «подорожувати». Роботи з NAMU показували в Бельгії, Польщі, інших країнах Європи в рамках проєкту «В центрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-х».
Що можна побачити сьогодні: тимчасові виставки та цифрові формати
Станом на 2026 рік постійна експозиція все ще закрита з міркувань безпеки. Натомість музей пропонує тимчасові виставки, які змінюються кілька разів на рік. Серед знакових проєктів останніх років — «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції» (до 150-річчя художника), «Спецфонд. Нові дослідження», польсько-український проєкт «Різні місця» та виставка-перформанс «Disco Art: у ритмі світла».
Окрему увагу приділяють віртуальним форматам. На платформі emuseum.ua доступна виставка «Шедеври NAMU». Музей активно розвиває 3D-моделі експонатів, онлайн-лекції та освітні програми.
Багато хто стикається з ситуацією, коли планує відвідати постійну колекцію і дізнається, що її немає. Саме тому перед поїздкою варто перевіряти актуальну афішу на сайті namu.ua. Тимчасові проєкти часто присвячені конкретним художникам або темам, які резонують із сучасністю — пам’яті, втратам, світлу.
Практична інформація для відвідувачів
Адреса: вул. Михайла Грушевського, 6, Київ, 01001 (Печерський район). Найближча станція метро — «Майдан Незалежності» (близько 10–15 хвилин пішки).
Після пошкоджень 2026 року вхід здійснюється через службовий вхід з тильного боку будівлі (Музейний провулок або з боку вулиці Грушевського).
Робочий графік (станом на актуальні дані): четвер — неділя, 12:00–18:00. У дні повітряних тривог музей закривається. Перед візитом обов’язково перевіряйте інформацію на офіційному сайті або в соцмережах.
Вартість квитків (на тимчасові виставки): повний — 150–250 грн, пільговий (школярі, студенти, пенсіонери) — 100 грн. Для військових вхід безкоштовний. Екскурсія коштує додатково близько 200 грн.
У музеї працює крамниця з каталогами, сувенірами та книгами. Є гардероб. Для людей з інвалідністю передбачені опції доступності на сайті.
Телефони: приймальня +380 44 278 13 57, сектор комунікації +380 44 278 74 54.
Чому NAMU залишається ключовим для української ідентичності
Національний художній музей України — це не застигла інституція. Він постійно переосмислює власну історію. Через спецфонди, повернення втрачених творів, міжнародні виставки та цифрові проєкти музей показує, що українське мистецтво ніколи не було провінційним.
Тут зберігаються роботи, які радянська влада намагалася стерти, і ті, що створюються просто зараз під звуки сирен. Кожна виставка — це діалог між минулим і теперішнім.
Для тих, хто цікавиться мистецтвом глибше, NAMU пропонує не лише споглядання. Це місце, де можна зрозуміти, як формувалася національна школа живопису, як художники реагували на політичні катаклізми і як мистецтво допомагає зберігати гідність у найважчі часи.
Ключові інсайти, які варто запам’ятати: колекція NAMU — найповніше зібрання українського мистецтва у світі; будівля — пам’ятка національного значення з унікальною історією; попри війну та пошкодження 2026 року, музей продовжує жити через тимчасові проєкти та цифрові формати; відвідування вимагає попередньої перевірки актуального розкладу. І найголовніше — леви біля входу досі на місці. Вони чекають.
