Столиця Прикарпаття має багато назв. Для когось він просто Франківськ, для когось – Франек, Станіслав, Станіславів, а для когось – Сталінськ-Прикарпатський. Особисто для мене Івано-Франківськ – біла ворона, яка відрізняється від більшості міст Галичини. Основна відмінність: перевага духу сучасності над атмосферою типової галицької провінційності. Наприклад, ніщо в житті ніколи не примусить полюбити мене центральну вулицю – Незалежності, де відсоток конструктивізму над модерном перевищує аналогічний відсоток в центрі Харкова чи Дніпропетровська.
Але, я люблю Франківськ по-своєму і третій рік поспіль тут із задоволенням буваю.
Сьогодні буду намагатися розповісти про ті об’єкти Франківська, які викликають у мене захоплення. Перший з них – комплекс культових споруд у мікрорайоні Майзлі: костьол Йосипа і Троїцька церква (церква Царя Христа) з дзвіницею. Потрапити сюди просто – перейти залізничний міст по вулиці Незалежності. Але, все одно, туристи не дуже балують цей район своїм відвідуванням.
Іншій район – Пасічна трохи віддаленіше за Софіївку: на виїзді у бік Галича і Рогатина.
Тут ліворуч від дороги (вул. Нечуй-Левицького, 6) розташована дерев’яна церква Святого Дмитра. Храм не надто старий – 1902 рік. Церква карпатського типу, хрещата в плані. Належить греко-католицькій громаді.
Перемістимося до серця міста, традиційної для всіх європейських міст ринкової площі:
Трикутна конструктивістська ратуша – вже п’ята у Івано-Франківську (перша збудована у 1666 році). З’явилася вона у 1928 році за проектом інженера Трелі.
Однієї з домінант центру є колишній Єзуїтський костел. Первісно його фундамент було закладено у 1720 році, а будівництво костелу закінчено у 1729-му. Але вже у 1753 році споруду було розібрано через допущені інженерні помилки.
Упродовж 1753 - 1763 років під керівництвом інженера-фортифікатора С.Потоцького зведено новий храм у стилі бароко. Храм двічі реставрували: в 1885 і в 1955 роках. Сьогодні це - Вознесенський Катедральний собор Греко-католицької церкви.
З правого боку від катедри – площа митрополита Андрея Шептицького, яка за своєю красою і розташованими пам’ятками не поступається площі, де знаходиться ратуша.
Домінанта площі – костел Діви Марії із дзвіницею (1672 – 1703). Храм збудовано в стильових формах пізнього європейського бароко за проектом Ф.Корассіні та К.Беное. У 1877 р. художник Е.Фабіянський виконав монументальні малювання в інтер’єрі, У XIX ст. ззовні прибудовано контрфорси. У 1882 р. костел відремонтовано після пожежі. Під костелом у крипті містилася родова усипальня Потоцьких. Сьогодні в колишньому костелі розташований художній музей.
Третім храмом середмістя є колишній вірменський костел, зведений протягом 1742-1762 у бароковому стилі на місці старого дерев’яного, що стояв тут з 1665 року. В 1760-х роках Ян Солецький виконав фресковий розпис костелу. Протягом свого існування храм неодноразово перебудовувався і реставрувався, внаслідок чого значно змінив свій зовнішній вигляд: дві круглі башти стали нижче, зникла башта, яка увінчувала дах, змінилася конфігурація фронтону.
В 70-ті роки минулого століття в храмі розмістили музей історії релігії та атеїзму, а на початку 90-х передали автокефальній православній громаді.
Реформістська синагога "Темпель" побудована у 1899 році. Ідея зведення темпля у Станіславові виникла 1887 року серед членів «Спілки прогресу». Незабаром Олександр Віттель та Еліас Фішер разом з іншими членами спілки, організовують комітет з будівництва синагоги прогресистів. 1888 спілка отримує ділянку землі.
20 червня 1895 р. рабин Ісак Горовиць урочисто закладає перший камінь майбутньої синагоги. Будівництво продовжувалося до 1899. Автором проекту був віденський архітектор Вільгельм Штрясни. 4 вересня 1899 за присутністю міської влади та віруючих відбулося урочисте відкриття синагоги.
Будівля постраждала під час Першої Світової війни, невдовзі було відреставрована. У 1927-1929 в інтер’єрі виконано новий розпис, замінено дах. Під час 2 світової війни синагога була у значній мірі зруйнована, потім знову відремонтована.
У 1990-ті роки частину приміщень синагоги було передано місцевій іудейській общині. Частину приміщень займає меблевий магазин.
У стіну будівлі за часів нової влади була вмурована пам’ятна плита на честь ОУН-УПА. У 1943 році біля стін синагоги гестапівцями було розстріляно 27 членів Організації українських націоналістів.
Товариство «Сокіл» завжди розміщувалося в найкрасивіших будинках:
Нажаль, важко побачити Комплекс палацових споруд Потоцького (1672 – 1682). Сьогодні це – «приватна» територія. І лише зачинена брама з фігурами рицарів доступна для огляду туристам:
На цьому – все!
Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)
ukrainaincognita.com