Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна — єдине місце в Європі, де на тисячах гектарів цілинного степу вільно пасуться тварини з п’яти континентів. Тут коні Пржевальського ділять простір із африканськими зебрами, американськими бізонами та антилопами канна, а над ними кружляють журавлі та степові орли.
До окупації 2022 року колекція налічувала понад 3000 видів тварин і близько 800 особин великих копитних. Сьогодні заповідник перебуває під російським контролем, частина тварин загинула або була незаконно вивезена, проте його значення як живого музею степової фауни залишається унікальним.
У цій статті зібрано перевірені дані про основних мешканців, механізми їх утримання, втрати 2022–2026 років і те, що відбувається з популяціями зараз.
Як Фальц-Фейн зібрав тварин з усього світу в українському степу
Усе почалося з приватної ініціативи. У 1880–1890-х роках Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн завіз до свого маєтку перших екзотичних тварин. Він не будував клітки в класичному розумінні. Замість цього створив великі загони на сотні гектарів, де тварини жили майже як у природі.
У 1899–1903 роках до Асканії прибули перші коні Пржевальського з Монголії. Паралельно з’явилися сайгаки, зебри, бізони, антилопи. До 1910-х років зоопарк уже мав представників Африки, Азії, Америки та Австралії. Тварини розмножувалися, гібридизувалися, акліматизувалися.
Після націоналізації 1919 року і створення державного заповідника робота тривала. Науковці під керівництвом Михайла Іванова займалися не лише збереженням, а й селекцією. Саме тут вивели асканійського мериноса і українську степову білу свиню. Але головним досягненням лишилося напіввільне утримання диких копитних на площі понад 2300 га Великого Чапельського поду.
Цей підхід відрізняє Асканію-Нову від звичайних зоопарків. Тварини формують табуни, вибирають партнерів, захищають потомство і використовують природний корм. Зимують більшість видів просто неба, отримуючи лише додатковий сіно та концентрати.
Коні Пржевальського — головний символ і рятівник виду
Кінь Пржевальського (Equus ferus przewalskii) — останній справжній дикий кінь на планеті. У природі вид зник у 1960-х роках. Саме асканійська популяція зіграла ключову роль у його порятунку.
Перші тварини прибули на початку XX століття. Попри втрати під час війн, до середини століття тут сформувалася стабільна група. Сьогодні асканійські коні є одними з генетично найцінніших у світі. Їх використовували для реінтродукції в Монголію, Китай, Казахстан і навіть у Чорнобильську зону відчуження, де зараз мешкає понад 120 особин, нащадків асканійських тварин.
До окупації в заповіднику утримували близько 60–70 коней. Вони жили на великих ділянках степу, утворюючи кілька табунів. Самці захищали гареми, кобили народжували лошат майже щороку. Тварини добре адаптовані до місцевого клімату: витримують спеку +40 °C і морози до –25 °C.
З практики спостережень відомо, що асканійські коні зберігають усі риси дикої поведінки — вони не підпускають людину близько, реагують на хижаків і самостійно регулюють чисельність групи.
Зебри, бізони, антилопи та інші копитні Великого Чапельського поду
Окрім коней, у степу пасуться десятки видів і підвидів. Найчисельніші групи:
- зебри Чапмана, Гранта та Греві;
- американські бізони (найбільше стадо в європейських зоопарках — понад 80 особин до 2022 року);
- антилопи канна, нільгау, гну, сайгак;
- кафрські буйволи;
- кулани туркменські;
- олені благородні, плямисті та Давида;
- лами, гуанако, двогорбі верблюди;
- шотландські поні та ватусі.
Антилопа канна — особлива. Асканія-Нова довгий час була єдиним місцем у світі, де від цих тварин отримували молоко і вивчали його властивості. Сайгак — один із найдавніших копитних, ровесник мамонтів. Його популяція тут була однією з найбільших у неволі.
Тварини утримуються змішаними групами. Зебри часто пасуться поруч із бізонами, олені — з куланами. Конфлікти трапляються рідко, бо простір величезний, а корм у степу достатній у теплий сезон.
| Вид | Походження | Особливості утримання | Статус до 2022 |
|---|---|---|---|
| Кінь Пржевальського | Монголія | Великі табуни, напіввільно | 60–70 особин |
| Зебра Чапмана | Південна Африка | Швидкі, соціальні групи | Одне з найбільших стад в Україні |
| Американський бізон | Північна Америка | Рік на відкритому випасі | Понад 80 особин |
| Антилопа канна | Африка | Молоко, розведення | Стабільна група |
| Сайгак | Євразія | Чутливий до стресів | Значна популяція |
Джерело: дані заповідника та наукових публікацій до 2022 року.
Птахи: страуси, журавлі, фламінго та степові рідкісні види
Орнітопарк і природні водойми заповідника — окремий світ. Тут утримували понад 60 видів птахів у напіввільних умовах і реєстрували понад 270–300 видів у дикій природі.
Безкілеві птахи — гордість Асканії. Африканські страуси, австралійські ему та американські нанду розмножувалися так успішно, що заповідник став найбільшим осередком їх розведення в Україні. Щороку вирощували сотні пташенят.
На водоймах жили лебеді (білі, чорні, кликуни), фламінго, гуси різних видів, казарки. У степу гніздилися журавлі-красавки, дрохви, стрепети, степові орли. Під час міграцій територія ставала місцем скупчення сірих журавлів (до 44 тисяч особин) і білолобих гусей.
Багато видів занесені до Червоної книги України та міжнародних списків. Степовий орел, огар, мандаринка, чорний гриф — усі вони знаходили тут притулок.
Що сталося з тваринами після 24 лютого 2022 року
З перших днів повномасштабного вторгнення заповідник опинився під окупацією. До березня 2023 року частина українського персоналу ще намагалася доглядати тварин. Потім управління перейшло до окупаційної адміністрації.
Втрати виявилися значними. За українськими даними:
- загинуло близько 150 сайгаків;
- 28 безкілевих птахів;
- 4 кафрські буйволи;
- десятки інших копитних від переохолодження, нестачі корму та стресів;
- у березні 2025 року зафіксовано загибель ще 33 особин, серед яких 27 ему.
Незаконно вивезено щонайменше 12 зебр Чапмана, 2 коней Пржевальського, 2 американських бізонів, оленів Давида та кількох особин сірої української худоби. Частина тварин потрапила до Ростова, Криму та приватних зоопарків. У 2025–2026 роках з’явилися оголошення про продаж асканійських зебр на російських майданчиках за 2–3 мільйони рублів.
Пожежі знищили тисячі гектарів степу. У 2023–2026 роках вигоріло від 3,5 до 7 тисяч гектарів. Кормова база різко скоротилася. Узимку 2025–2026 років виникла загроза масового падежу через нестачу сіна.
У квітні 2026 року псевдодиректора заповідника заочно засудили до 15 років ув’язнення за незаконне вивезення тварин. Збитки оцінено в 85,2 млн грн.
Міфи та реальні факти про тварин Асканії-Нової
Міф 1. «Тварини живуть у клітках, як у звичайному зоопарку». Ні. Більшість копитних — на напіввільному випасі на сотнях гектарів. Це принципова відмінність.
Міф 2. «Коні Пржевальського — це просто дикі свійські коні». Ні. Генетично вони відрізняються, мають 66 хромосом (у свійських — 64) і ніколи не були одомашнені.
Міф 3. «Після окупації все знищено». Ні. Популяції постраждали, але частина тварин вижила. Науковці на підконтрольній території вже створюють резервні групи куланів, оленів і байбаків на Одещині для майбутнього відновлення.
Міф 4. «Асканія — лише туристичний об’єкт». Насправді це науково-дослідна установа з понад столітньою історією акліматизації, гібридизації та збереження генофонду.
Суміжні питання: чому Асканія важлива для всієї України
Заповідник — не тільки про екзотику. Він зберігає останній великий масив європейського цілинного степу. Тут ростуть рослини, які майже зникли в інших регіонах: ковила українська, тюльпан скіфський, зіркоплідник.
Тварини заповідника — частина глобальних програм. Асканійські коні Пржевальського допомогли відновити вид у дикій природі. Кулани звідси вже випущені в Тарутинський степ на Одещині. Після деокупації саме ці резервні популяції стануть основою для повернення тварин на рідні землі.
Багато хто стикається з питанням: чи можна зараз відвідати заповідник? Ні. Територія окупована, доступ закритий. Проте звуки степу — голоси жайворонків, журавлів, коників — уже записані і демонструються на аудіовиставках у Києві та інших містах.
Ключові інсайти
Асканія-Нова тварини — це живий доказ того, що степ може бути повноцінним домом для видів з різних континентів. Напіввільне утримання дало результати, яких не досягли класичні зоопарки. Коні Пржевальського, зебри, бізони та сайгаки тут не просто вижили — вони розмножувалися десятиліттями.
Війна завдала важкого удару: загибель сотень особин, незаконне вивезення, пожежі, руйнування кормової бази. Але генофонд частково збережений. Науковці вже готують основу для відновлення. Коли територія повернеться під контроль України, робота почнеться не з нуля.
Асканія-Нова залишається символом того, що природа сильніша за будь-які кордони — якщо їй дати шанс.
