Паладь-Комарівці  невелике угорськомовне село , яке  знаходиться у північно-західній рівнинній частині на відстані 15 км від Ужгорода.  До села  можна потрапити автошляхом Ужгород – Чоп,  звернувши у с.Сюрте  в західному напрямку.
Сусідні села: у північно-східному напрямку с.Галоч, у південно-східному напрямку с. Сюрте,з півдня с. Селменці, на заході с. Доборуска (Словаччина).
Історичні відомості
Паладь є одним із найдавніших поселень Ужанського повіту. Перша письмова згадка про село  пов’язана з імям угорського короля Ласло І (1077-1095): Паладь він подарував сімї Паладі як королівський дар. У 1325 році назва села  зустрічалася як Палад, у 1345 р. як Палаг.  Назва Комарівці вперше зустрічається у 1417 р., має слов’янське походження Довгий час село було у володінні сімї Добо Іштвана.
З приходом у село радянських військ назви Паладь і Комарівці було об’єднано  в одне слово Паладькомарівці.


Сьогодення
Населення двох сіл Паладь- Комарівці та Малі Селменці  складає близько 1000 чоловік. Переважна більшість сімей займаються сільським господарством, багато зних займаються дрібною торгівлею на ринках обласного центру або в прикордонному секторі у с. Малі Селменці.
В центрі села знаходиться будівля сільради,стоїть сільський клуб, працює амбулаторія сімейної медицини, бібліотека, поштове відділення.  Найбільшою установою є школа. Заснована у 1946 році, з 1976 року знаходиться у нинішній будівлі. Навчання у школі здійснюється угорською мовою, випускники продовжують навчання у середніх школах в с. Сюрте. Шишлівці або м.Ужгорода, в училищах, технікумах. У 1996 році у школі було створено краєзнавчий музей, в якому зібрано більше 200 експонатів, ведеться пошукова робота.

Достоїнства села
Однією з унікальних пам’яток архітектури нашого краю є реформатський храм, який був зведений у ХІІІ столітті. Поблизу храму встановлено меморіальну дошку в честь жителів села, які загинули у Другій світовій війні та були репресовані радянською владою.
 
Греко-католицький храм села довгий час при радянській владі не використовувався за призначенням, однак зусиллями місцевої громади сьогодні є сучасним духовним центром. Біля церкви встановлено пам’ятний знак на честь героїв угорської революції, оскільки пошуковці школи знайшли підтвердження, що сім’я одного священика з них – Пала Вашварі – довгий час проживала у селі.
Неподалік села проходить головна магістраль газопроводу, про сумну подію – аварію на газопроводі нагадує пам’ятний знак з іменами загиблих, який встановлено посеред поля на самому місці аварії.
Найновішою архітектурною цікавинкою є роздвоєні ворота у с. Малі  Селменці. Вони стоять по дві сторони кордону, символізуючи роздільність колишнього села  Селменці  на дві половини по дві сторони кордону. Ті, хто пішки пересікає кордон між Україною і Словаччиною, проходять цими воротами.
Околиці села придатні для відпочинку та для успішного мисливства.





Береш Гергель