Михайлівська церква. Монастир с. Імстичево - пам""ятка архітектури XVIII ст.
Знаходиться вона на невеликому пагорбі висотою 269 метрів над рівнем моря.
За народними переказами, а також згідно письмових догадок, що знаходяться в та записок Василя Проніна Імстичівський монастир засновано наприкінці XIII ст. Це була дерев"яна споруда, покрита дерев"яними дошками шинглами. Забудовники монастиря невідомі, але відомо, що знаходився він метрів на 100 нижче сучасного монастиря і належав християнському православному віровченню, що було поширене в усьому Карпатському краї.
У монастирі були переведені з грецької мови, написані і переписані священні книги. Більше трьох сторіч він був духовним центром поширення християнської віри. Але за розмірами дерев"яна церква була невелика і не вміщала під час богослужіння всіх вірників. Тому Іоаникій Зейкан (Іван), монах , за походженням із дворян і уродженець Імстичева, у 1660 р. почав будувати монастир з каменю на честь архистратига Михаїла. Будівельний матеріал - камінь брали поруч на пагорбах. Управляв І. Зейкан монастирем 20 років (1654- 1674), одночасно будучи єпископом православної церкви.
Землю під будівництво монастиря дарували віруючі їлеш Копинець, Петро Копинець, Матій Добра, Гриць Попович - Зейкан, Улашин з Імстичева, Станко з Білок , Лазар Васильків з Лукова, Гриць Романів з Вишнього Шарду. Але дарували селяни й інші землі у власність монастиря за спасіння душі, за здоров"я тілесне, за борги.
Таких прикладів багато. Імстичівський монастир розбагатів. Після графів Телеків, Ілошваїв він був найбільшим землевласником, його землі були і за межами села Імстичева.
Після прийняття Ужгородської Унії в 1646 р. здійснювався посилений натиск римського папи на православне віровчення, Якому сприяли угорські та австро-угорські власті. Уряди були зацікавлені в окатоличенні слов"янського населення Закарпаття.
Після смерті ігумена Зейкана натиск римського папи на монастир посилився і наступні ігумени прийняли унію. Монастир став центром окатоличення нашого краю. Однак повністю окатоличити Закарпаття не вдалось.
З 1946 р. монастир перестав існувати. На базі монастирських приміщень була створена школа-інтернат, яка діє й зараз.
З 1991 р. богослужіння в храмі відновлено. Проведено реставраційні роботи. Художники відновили інтер"єр, поновили іконостас, ікони, настінний розпис, олтар. Церква набула первинного значення, має художню та історичну цінність. Вона газифікована, електрифікована.
З 1991 р. в трьох приміщеннях поселилися монахи греко-католицької віри. Монах М. Шепа на подвір"ї монастиря виготовив гіпсову скульптуру «Скульптура серця Христового» висотою три метри на однометровій підставі. Другою є скульптура матері Божої висотою 2,5 метри. У 2004 році тут була побудована каплиця, але у 2009 році бона була розібрана. У 2010 році почалася побудова другої каплиці, трохи більшою за попередню.
Церква має охоронний знак «Пам"ятка культури XVIII ст.».
Однак церкву треба вважати пам"яткою культури XVII ст..
Мушка Іванна