Архітектурний ансамбль Єлецького Успенського монастиря розташовано на підвищеному правому березі річки Десна, між давнім Чернігівським дитинцем (територія сучасного Валу) і Троїцько-Іллінським монастирем. Разом з пам'ятками архітектури, які там збереглися, він утворює історичну панораму Чернігова.
Широковідома по багатьох літературних джерелах легенда свідчить, що засновано Успенський монастир ще в середині XI століття князем Святославом Ярославичем у зв'язку з появою в цій місцевості ікони Божої Матері. Датою цієї події називають З лютого 1060 року (за ст. стилем). Згідно з тим же переказом, в монастирі деякий час перебував «батько руського чернецтва» Антоній Печерський.
Літописних відомостей про славетну монастирську обитель небагато. Крім повідомлення про прибуття до Чернігова Св. Антонія і заснування ним на Болдиних горах печерного Богородицького монастиря (1069), згадується у 1177 році Єфрем - ігумен святої Богородиці.
В середині XII століття на місці, де з'явилася свята ікона, спорудили мурований храм в честь Успіння Божої Матері. Це була грандіозна для свого часу архітектурна споруда.
У 1239 році монголо-татари штурмом взяли Чернігів. Місто було спалено і пограбовано.
Не минув цієї долі і Єлецький монастир. Він довгий час знаходився в запустінні. Про це свідчить той факт, що до кінця XV століття і сам Чернігів перебував у занепаді.
На початку XVI століття Чернігів переходить під владу Москви. Є відомості, що давня обитель на той час відновлюється її укріпили і в ній поселили московських іноків.У 1611 році Чернігів спалив воєвода Горностай. Після цього ченці повернулися до Москви. Через 7 років місто підпадає під Польщу.
Пошкоджений і залишений Успенський собор не витримує тиску часу. Спочатку впали бокові глави, а потім і центральний купол.
Після 1623 року Єлецький монастир відремонтували і передали уніатам. Найбільш відомим ігуменом монастиря того часу, безумовно, був Кирило Ставровецький. У 1646 році він випустив першу в Чернігові друковану книгу «Перло многоценное». На жаль, на цьому творі припинилася його видавницька діяльність.
У 1649 році Чернігів було визволено від поляків і Єлецький монастир невдовзі знову стає православним. Серед його ігуменів можна тепер зустріти чимало славних імен. Це і майбутній архієпископ Лазар Баранович, і Феодосій Углицький та його спадкоємець архієпископ Іоан Максимович - відомий засновник Чернігівського колегіуму, і багато інших.
Чимало потрудився для відродження обителі І. Галятовський. При ньому було реконструйовано Успенський собор, побудовані муровані келії, зведена трапезна Петро-павлівська церква. Він же створив у монастирі чудову бібліотеку. Говорячи про ігуменів Єлецького монастиря, не можна не згадати Данила Туптала - відомого релігійного і церковного діяча. У православ'ї він більше відомий як св. Дмитро Ростовський.У XVIII столітті Єлецький Успенський монастир перетворюється у великого землевласника. Але указ імператриці Катерини II поклав цьому кінець.
У 1786 році до казни були передані кріпаки, які перебували у його власності, - 1256 чоловіків і 1169 жінок, 7 пекарень, 8 шинків, винокурня, 4 бані, 9 млинів, 4 поромні переправи та багато іншого майна. З того часу тут припинилось велике будівництво.В кінці 1921 року Єлецький монастир було закрито, і тільки на початку 90-х років XX століття релігійне життя у ньому відновилось. Тут заснували жіночий монастир.
У наш час до складу архітектурного ансамблю Єлецького Успенського монастиря входить Успенський собор XII століття, надбрамна дзвіниця XVII ст., трапезна Петропавлівська церква і келії того ж періоду. Мурована огорожа і дерев'яний житловий будиночок, побудований у 1688 році.
Як і інші монастирі, обитель на Єлецькій горі це- некрополь. В різні часи на її території були поховані великий князь Трубчевський Всеволод Святославич, полковник Леонтій Артемович Полуботок, генеральний обозний Василь Дунін-Борковський, губернатор Андрій Степанович Милорадович, полковник Яків Лизогуб та інші. У товщі гори під садибою монастиря сховані оспівані легендами великі підземелля. Відома легенда пов'язує їх початок з іменем Антонія Печерського. І хоч ще у 1892 році дослідниками Київського церковно-археологічного товариства була доведена повна безпідставність подібних тверджень, ця приваблива легенда продовжує хвилювати розум.Сьогодні підземелля Єлецького монастиря це- комплекс закладених цеглою підземних камер і переходів, що розміщуються кількома ярусами. До них додається підземна галерея довжиною 70 метрів, яка з'єднує Успенський собор і Петропавлівську церкву.
Юлія Мадяр