Закарпаття… Це один із найменших регіонів нашої держави. Але скільки дивовижного і незвичайного тут є!
Найсуттєвішою прерогативою Срібної Землі є чудова природа, де рівнини плавно переходять в гірські масиви, де невеликі потічки утворюють бурхливі гірські ріки! Одним словом, природним багатством наш край і вирізняється серед інших областей України, і де кожен турист знайде собі заняття, в залежності від його темпераменту.
Любителі активного відпочинку – екстраверти, можуть піднятись на найвищу точку України – Говерлу, а інтроверти та справжні естети й поціновувачі мистецтва можуть збагатити свою скарбничку знань й разом з тим відпочити для душі, відвідавши музейні заклади та пам’ятки архітектури, які повною мірою, і на будь-який смак представлені, як в столиці Ужанського краю – Ужгороді, так і за його околицями.
Закарпаття – край багатий на дерев’яні храми, архітектура яких просто вражає своєю неперевершеністю і розмахом інженерної думки з її точними розрахунками. Власне, дерев’яна церква – це візитна картка всього західноукраїнського регіону, а особливо Львівщини та Срібної Землі.
Декілька таких храмів є й на Великоберезнянщині, що викликано, власне, сусідством району із Бойківською частиною Львівщини, а, проте, і не лише цим, оскільки, майже, в кожному районі Закарпаття є дерев’яні церкви, які гордо красуються і радують людське око. У цьому повідомленні, зокрема йтиметься про оди із шедеврів людської уяви – дерев’яний храм в селі Кострино Великоберезняського району. Аби потрапити у вище зазначений пункт, вам не потрібно витрачати великих зусиль, достатньо лише скористатись послугами маршрутного таксі, яке щоденно курсує в зазначену місцевість, або ж скористатись консервативним транспортом – електропотягом.
Стосовно самого храму, то він суттєво відрізняється, як і зовнішнім виглядом, так і внутрішньою оздобою від існуючих церков у цілому Закарпатті. Дерев’яна красуня Покрови Пресвятої Богородиці славно розкинулася у доволі компактному місці – неподалік від центральної дороги на пагорбі, що ще більше підкреслює її красу і пишність, робить її довершеною з кожного боку силуету. Варто зазначити, що це найдавніша дерев’яна сакральна споруда, існуюча у нашому краї.
Історія храму в Кострині починається з 1703 року, коли громада дему придбала дерев’яну церкву в селі Сянки сусіднього Турківського району Львівщини. Проте, створення святині сягає набагато глибших часів, а точніше 1645 року, коли й було споруджено цей сакральний монумент. Дослідники і до тепер дивуються, як найстаріший храм району, так довго лідирує поряд із пізніше збудованими храмами. На мою думку, тут все доволі просто. Рідко зустрічаються справжні, талановиті майстри, майстри від Бога, які створюючи таку красу не використали ні одного цвяха… Це генії свого часу, яких не розуміє епоха, що сама їх і створила.
Довжина храму – 15 м, ширина – 7, а висота вежі від фундаменту – 14 м. Церква побудована у бойківському стилі й увібрала всі ознаки, вищезгаданого архітектурного напряму. Є припущення, що у кінці ХVIII століття або ж, за іншими констатаціями у 1898 році до храму було надбудовано каркасну вежу-дзвіницю, що максимально наблизила костринську святиню до типових лемківських храмів, а з іншого боку, зміксувавши ці два стилі вийшла дуже цікава, неподібна раніше ні до чого, композиція.
Крім дерев’яного храму в селі Кострино функціонує нова, мурована церква, проте, більшість сільських мешканців, дотримуючись традицій своїх предків продовжують відвідувати саме дерев’яну «святиню зцілення».
Саме тепер приходить справжнє розуміння того, на скільки цінними є дерев’яні храми, яка мала їх кількість функціонує нормально, і як мало ми приділяємо уваги турботі про них. А вони, на жаль, недовговічні, як і сам матеріал, з якого вони створені…
Тож, перебуваючи у нашому чудовому Закарпатті, маючи можливість, обов’язково відвідайте ці чудові сакральні споруди, де ви разом із задоволенням від побаченого, заглибившись у ХVIII століття отримаєте і краплинку зцілення душі, що так необхідна для кожного християнина.
Ганна Дубінчак