Тарханкут  — мис на однойменному півострові у Західному Криму.

На мисі майже відсутній грунтовий покрив і вапняки з яких він складається виходять безпосередньо на поверхню. Оскільки річок, промислових об'єктів чи портів навколо нема, то вода дуже прозора. Прямовисні білі скелі мису в поєднанні з блакитною, прозорою водою моря створюють характерний та дуже гарний пейзаж мису. Під водою величезна кількість тунелів, гротів і печер, різноманітних за формою та протяжністю.

На мисі Тарханкут розташований стародавній маяк висотою 42 м, споруджений з білого інкерманського вапняку в 1816 році, який став не тільки морським, але і берегових орієнтиром. Зараз в ньому відкрито музей старих якорів. За даними тестування Тарханкутського маяка, що відбулися в середині XIX століття, його світло було помітно за 23 км від берегу. Коли ж море вкривав туман спрацьовувала звукова пневматична сирена, яку було чути за 11 км від берегу. Про всяк випадок передбачалося, що сигнали з маяку можна було подавати і подвійним ударом налаштованого для цього дзвону. Тоді інтервал між такими ударами складав три хвилини.

Найвідомішими місцями Тарханкуту є Великий і Малий Атлеш. Мис Великий Атлеш являє собою сорокаметрову арку з печерами і гротами. В урочищі Малий Атлеш хвилі моря пробили в товщі мису 80-ти метровий тунель і висотою 8 метрів. Саме в цьому районі знімалися такі фільми як «Людина-амфібія», «Пірати ХХ століття» та багато інших. За Великим Атлеші знаходиться «Чаша кохання» — природний басейн дяаметром 15 і глибиною 4 метри, що нагадує велику джакузі.
Підводний музей

На Тарханкуті існує незвичний музей під водою. Він розташований поблизу бухти Чуча за 70 метрів від берега на глибині 10-13 метрів. Ще в середині 80-х хтось із випускників художнього училища, привіз першу скульптуру — свою дипломну роботу. Ця ідея припала до смаку багатьом випускникам художніх закладів, а підводний майданчик почав поповнюватися новими експонатами. За часів Радянського Союзу це були бюсти вождів. Дайвери називали його «кладовищем вождів». Але відтоді минуло багато часу, а музей продовжує існувати. Експозиція постійно змінюється: одні скульптури не витримали перевірки часом і морем, тому зникли, іншим допомогли це зробити недобросовісні відвідувачі – «на пам’ять», а якісь важко знайти через обростання. Нині персонажі стали різноманітнішими: тут і старенькі бюсти вождів, що стоять на дні вже чверть століття, і герої мультфільмів, кораблі, водолази, поети. Один із ранніх експонатів — величезна голова Леніна розміром понад 1,5 м. Музей став визначною пам’яткою, переживши час і буйство морських стихій. Нині встановлення нових скульптур у цьому місці стало доброю традицією. Музей має своїх прихильників і відвідувачів.